Город-призрак - Гран-Куражъ

Ночь плывёт над водой,

За мостом – город твой

И дом,

Куда дороги нет.

Город спит, и во сне,

В каждой прожитой весне,

Опять

Он слышит детский смех,

Зажигая свет,

В мёртвых окнах свет.

Ждёт тебя,

Словно пристань,

Седая земля –

Город-призрак

Твой.

И каждой весной

Он с тобой,

Зовёт тебя домой,

В памяти живой

Город-призрак...

Здесь царит тишина,

Пыль плетёт кружева

В углах оставленных квартир.

И, в бетон спрятав боль,

Тихо спит город твой,

В мечтах он видит прежний мир.

Там, где боли нет,

Вспыхнет в окнах свет...

Ждёт тебя,

Словно пристань,

Седая земля –

Город-призрак

Твой.

И каждой весной

Он с тобой,

Зовёт тебя домой,

В памяти живой

Город-призрак...

Настанет день – и ты придёшь на площадь,

Один из тех, кто крыльев-рук не сложит.

Себя сжигая в этом внутреннем огне,

Увидишь блеск в своём окне,

Зажжётся свет в окне.

Ніч пливе над водою,

За мостом – твоє місто

І будинок,

Куди дороги нема.

Місто спить, і уві сні,

Кожної прожитої весни,

Знову

Він чує дитячий сміх,

Запалюючи світло,

У мертвих вікнах світло.

Чекає на тебе,

Немов пристань,

Сива земля –

Місто привид

Твій.

І кожної весни

Він із тобою,

Зве тебе додому,

У пам'яті живий

Місто привид...

Тут панує тиша,

Пил плете мережива

У кутах залишених квартир.

І, в бетон сховавши біль,

Тихо спить твоє місто,

У мріях він бачить колишній світ.

Там, де болю немає,

Спалахне у вікнах світло...

Чекає на тебе,

Немов пристань,

Сива земля –

Місто привид

Твій.

І кожної весни

Він із тобою,

Зве тебе додому,

У пам'яті живий

Місто привид...

Настане день - і ти прийдеш на площу

Один із тих, хто крил-рук не складе.

Себе спалюючи у цьому внутрішньому вогні,

Побачиш блиск у своєму вікні,

Засвітиться світло у вікні.