Поздно для любви - Гран-Куражъ

Из снегов я соткал покров,

Из забытых слов, из несказанных...

Нитью снов жизнь окутал вновь,

Мир я рушил вновь душ несвязанных...

Как небес река,

Недоступна и легка,

На меня ты смотришь свысока.

Новый день настал

В отражении зеркал.

Думал я, нашёл

Что так искал...

Падал снег в декабре,

И ночью звёздной

Стыли слезы любви и вновь

Таял снег на стекле,

И было поздно

Для любви и для игры в любовь...

Звёзд восход,

Ты – зимы цветок,

А вокруг лишь лёд,

Равнодушья след.

Все прошло, не оставишь мне

Губ своих тепло и любви рассвет.

Падал снег в декабре,

И ночью звёздной

Стыли слезы любви и вновь

Таял снег на стекле,

И было поздно

Для любви и для игры в любовь

С тобой...

Ветер, ангел дня,

Вновь меня уносит вдаль

За тобой...

Ты прости меня,

Что оставлю только боль...

Зі снігів я зіткав покрив,

Із забутих слів, з невимовних...

Ниткою снів життя огорнув знову,

Світ я рушив знову душ незв'язаних...

Як небеса річка,

Недоступна та легка,

На мене ти дивишся зверхньо.

Новий день настав

У відображенні дзеркал.

Думав я, знайшов

Що так шукав...

Падав сніг у грудні,

І вночі зоряної

Стили сльози кохання і знову

Танув сніг на склі,

І було пізно

Для кохання та для гри в кохання...

Зірок схід,

Ти – зими квітка,

А навколо лише лід,

Байдужість слід.

Все минулося, не залишиш мені

Губ своїх тепло і кохання світанок.

Падав сніг у грудні,

І вночі зоряної

Стили сльози кохання і знову

Танув сніг на склі,

І було пізно

Для кохання та для гри в кохання

З тобою...

Вітер, ангел дня,

Знов мене забирає вдалину

За тобою...

Ти пробач мене,

Що залишу лише біль...