Без потерь - Гран-Куражъ

Оставляя за спиной тень немой пустоты,

Как безумец, как слепой шёл по жизни ты…

За собой мосты сжигал, уходил сгоряча,

Ненавидел, но не лгал и рубил сплеча…

Никогда не предавал, выстояв до конца.

И не раз душой умирал, но не терял лица!

Без потерь на этой Земле никому свой путь не одолеть.

Без потерь Любви не найти, Мир этот не спасти…

Тот, кто боль познал, тот, не боясь, открывает дверь

В жизнь, где не стать никогда свободным без потерь…

Ты, как вечный пилигрим, не считая шагов…

Найти хотел четвёртый Рим выше облаков.

Обжигался как любой, кто мечтает летать,

Твой Бог смеялся над тобой, чтобы силы придать.

Ты, собрав волю в кулак, стержень внутри ковал.

Так и живёт теперь тот, кем ты стал!

Без потерь на этой Земле никому свой путь не одолеть.

Без потерь Любви не найти, Мир этот не спасти…

Тот, кто боль познал, тот, не боясь, открывает дверь

В жизнь, где не стать никогда свободным без потерь…

Проходит все, но ты

Останешься таким, как был всегда…

Залишаючи за спиною тінь німої порожнечі,

Як безумець, як сліпий йшов життям ти...

За собою мости спалював, йшов згоря,

Ненавидів, але не брехав і рубав з плеча.

Ніколи не зраджував, вистоявши до кінця.

І не раз душею вмирав, але не втрачав обличчя!

Без втрат на цій землі нікому свій шлях не здолати.

Без втрат Кохання не знайти, Світ цей не врятувати.

Той, хто біль пізнав, той, не боячись, відчиняє двері

У життя, де ніколи не стати вільним без втрат…

Ти, як вічний пілігрим, не рахуючи кроків…

Знайти хотів четвертий Рим вище за хмари.

Обпалювався як будь-хто, хто мріє літати,

Твій Бог сміявся з тебе, щоб сили додати.

Ти, зібравши волю в кулак, стрижень усередині кував.

Так живе тепер той, ким ти став!

Без втрат на цій землі нікому свій шлях не здолати.

Без втрат Кохання не знайти, Світ цей не врятувати.

Той, хто біль пізнав, той, не боячись, відчиняє двері

У життя, де ніколи не стати вільним без втрат…

Проходить все, але ти

Ти залишишся таким, як був завжди.