Quatre-vingt-quinze pour cent - Georges Brassens

La femme qui possède tout en elle

Pour donner le goût des fêtes charnelles

La femme qui suscite en nous tant de passion brutale

La femme est avant tout sentimentale

Mais dans la main les longues promenades

Les fleurs, les billets doux, les sérénades

Les crimes, les folies que pour ses beaux yeux l’on commet

La transporte, mais…

Sauf quand elle aime un homme avec tendresse

Toujours sensible alors à ses caresses

Toujours bien disposée, toujours encline à s'émouvoir

Elle s’emmerde sans s’en apercevoir

Ou quand elle a des besoins tyranniques

Qu’elle souffre de nymphomanie chronique

C’est elle qui fait alors passer à ses adorateurs

De fichus quarts d’heure

Quatre-vingt-quinze fois sur cent

La femme s’emmerde en baisant

Qu’elle le taise ou qu’elle le confesse

C’est pas tous les jours qu’on lui déride les fesses

Les pauvres bougres convaincus

Du contraire sont des cocus

Les «encore», les «c'est bon», les «continue»

Qu’elle crie pour simuler qu’elle monte aux nues

C’est pure charité, les soupirs des anges ne sont

En général que de pieux mensonges

C’est à seule fin que son partenaire

Se croie un amant extraordinaire

Que le coq imbécile et prétentieux perché dessus

Ne soit pas déçu

J’entends aller de bon train les commentaires

De ceux qui font des châteaux à Cythère

«C'est parce que tu n’es qu’un malhabile, un maladroit

Qu’elle conserve toujours son sang-froid»

Peut-être, mais les assauts vous pèsent

De ces petits m’as-tu-vu-quand-je-baise

Mesdames, en vous laissant manger le plaisir sur le dos

Chantez in petto…

Quatre-vingt-quinze fois sur cent

La femme s’emmerde en baisant

Qu’elle le taise ou qu’elle le confesse

C’est pas tous les jours qu’on lui déride les fesses

Les pauvres bougres convaincus

Du contraire sont des cocus

À l’heure de l'œuvre de chair

Elle est souvent triste, peu chère

S’il n’entend le cœur qui bat

Le corps non plus ne bronche pas

Жінка, яка має все

Надати смак плотських бенкетів

Жінка, яка викликає в нас стільки жорстокої пристрасті

Жінка понад усе сентиментальна

Але в руці довгі прогулянки

Квіти, любовні записки, серенади

Злочини, дурості, які робиться заради своїх прекрасних очей

Несе її, але...

За винятком випадків, коли вона ніжно любить чоловіка

Завжди чутливий тоді до його ласк

Завжди готовий, завжди схильний до емоційних переживань

Вона нудьгує, не усвідомлюючи цього

Або коли вона має тиранічні потреби

Що вона страждає на хронічну німфоманію

Це вона потім змушує своїх поклонників пройти

Криваві чверть години

Дев'яносто п'ять разів зі ста

Дружині стає нудно трахатися

Чи вона мовчить, чи зізнається

Не кожен день ми підбадьорюємо його сідниці

Бідолахи переконали

Навпаки, рогоносці

"Тіє", "це добре", "продовжити"

Що вона кричить, щоб імітувати, що вона піднімається до небес

Це чиста милосердя, зітхання ангелів ні

Зазвичай тільки біла брехня

Це з єдиною метою, що його партнер

Вважає себе надзвичайним коханцем

Чим на нього сів нерозумний, претензійний півень

Не розчаруйтеся

Я чую, що коментарі йдуть добре

З тих, хто будує замки в Кітері

«Це тому, що ти просто незграбний, незграбний

Нехай вона завжди зберігає спокій»

Можливо, але напади обтяжують вас

З цих маленьких-ви-бачили-мені-коли-я-трахаюсь

Пані, дозволяючи вам з’їсти насолоду зі спини

Співати петто...

Дев'яносто п'ять разів зі ста

Дружині стає нудно трахатися

Чи вона мовчить, чи зізнається

Не кожен день ми підбадьорюємо його сідниці

Бідолахи переконали

Навпаки, рогоносці

В годину діла плоті

Вона часто сумна, дешева

Якщо він не чує, як б’ється серце

Тіло також не здригається