P...De Toi - Georges Brassens

En ce temps-là, je vivais dans la lune

Les bonheurs d’ici-bas m'étaient tous défendus

Je semais des violettes et chantais pour des prunes

Et tendais la patte aux chats perdus

Ah ah ah ah putain de toi

Ah ah ah ah ah ah pauvre de moi

Un soir de pluie v’là qu’on gratte à ma porte

Je m’empresse d’ouvrir, sans doute un nouveau chat

Nom de dieu l’beau félin que l’orage m’apporte

C'était toi, c'était toi, c'était toi

Les yeux fendus et couleur pistache

T’as posé sur mon cœur ta patte de velours

Fort heureus’ment pour moi t’avais pas de moustache

Et ta vertu ne pesait pas trop lourd

Au quatre coins de ma vie de bohème

T’as prom’né, t’as prom’né le feu de tes vingt ans

Et pour moi, pour mes chats, pour mes fleurs, mes poèmes

C'était toi la pluie et le beau temps

Mais le temps passe et fauche à l’aveuglette

Notre amour mûrissait à peine que déjà

Tu brûlais mes chansons, crachais sur mes viollettes

Et faisais des misères à mes chats

Le comble enfin, misérable salope

Comme il n’restait plus rien dans le garde-manger

T’as couru sans vergogne, et pour une escalope

Te jeter dans le lit du boucher

C'était fini, t’avais passé les bornes

Et, r’nonçant aux amours frivoles d’ici-bas

J’suis r’monté dans la lune en emportant mes cornes

Mes chansons, et mes fleurs, et mes chats

Тоді я жив при місячному світлі

Щастя тут, унизу, було мені все заборонене

Я фіалки сіяв і за сливами співав

І простягла лапу заблуканим котам

А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-го

Ах ах ах ах ах бідний я

Одного дощового вечора хтось дряпає мої двері

Поспішаю відкрити, мабуть, новий чат

Ім'я бога, чудовий котячий, що приносить мені буря

Це був ти, це був ти, це був ти

Розрізані очі і фісташкового кольору

Ти поклав свою оксамитову лапу на моє серце

На моє щастя, ти не мав вусів

І ваша чеснота не надто важила

До чотирьох куточків мого богемного життя

Ти йшов, ти йшов вогнем своїх двадцяти років

І для мене, для моїх котів, для моїх квітів, моїх віршів

Це був ти дощ і блиск

Але час минає і сліпо косить

Наше кохання ледве дозріло

Ти палила мої пісні, плювала на мої фіалки

І зробив моїх котів нещасними

Зріст нарешті, нещасний стерво

Як у коморі нічого не залишилося

Ти побіг безсоромно, і за котлетою

Кинь тебе в ліжко м'ясника

Все скінчилося, ви перейшли межу

І, відмовляючись від легковажних кохань тут, унизу

Я піднявся на місяць, беручи свої роги

Мої пісні, і мої квіти, і мої коти