Les patriotes - Georges Brassens

Les invalides chez nous, l’revers de leur médaille

C’est pas d'être hors d'état de suivre les filles, cré nom de nom

Mais de ne plus pouvoir retourner au champ de bataille.

Le rameau d’olivier n’est pas notre symbole, non !

Ce que, par-dessus tout, nos aveugles déplorent

C’est pas d'être hors d'état d’se rincer l'œil, cré nom de nom

Mais de ne plus pouvoir lorgner le drapeau tricolore.

La ligne bleue des Vosges sera toujours notre horizon.

Et les sourds de chez nous, s’ils sont mélancoliques

C’est pas d'être hors d'état d’ouïr les sirènes, cré de nom de nom

Mais de ne plus pouvoir entendre au défilé d’la clique

Les échos du tambour, de la trompette et du clairon.

Et les muets d’chez nous, c’qui les met mal à l’aise

C’est pas d'être hors d'état d’conter fleurette, cré nom de nom

Mais de ne plus pouvoir reprendre en chœur la Marseillaise.

Les chansons martiales sont les seules que nous entonnons.

Ce qui de nos manchots aigrit le caractère

C’est pas d'être hors d'état d’pincer les fesses, cré nom de nom

Mais de ne plus pouvoir faire le salut militaire.

jamais un bras d’honneur ne sera notre geste, non !

Les estropiés d’chez nous, ce qui les rend patraques

C’est pas d'être hors d'état d’courir la gueuse, cré nom de nom

Mais de ne plus pouvoir participer à une attaque.

On rêve de Rosalie, la baïonnette, pas de Ninon.

C’qui manque aux amputés de leurs bijoux d’famille

C’est pas d'être hors d'état d’aimer leur femme, cré nom de nom

Mais de ne plus pouvoir sabrer les belles ennemies.

La colombe de la paix, on l’apprête aux petits oignons.

Quant à nos trépassés, s’ils ont tous l'âme en peine

C’est pas d'être hors d'état d’mourir d’amour, cré nom de nom

Mais de ne plus pouvoir se faire occire à la prochaine.

Au monument aux morts, chacun rêve d’avoir son nom.

Інваліди з нами, зворотна сторона медалі

Не в ногу з дівчатами, чорт побери

Але щоб більше не міг повернутися на поле бою.

Оливкова гілка не наш символ, ні!

Про що, перш за все, шкодують наші сліпі люди

Це не для того, щоб неможливо було промити око, cré nom de nom

Але щоб більше не міг розгледіти триколор.

Синя лінія Вогезів завжди буде нашим горизонтом.

І глухі у нас, якщо вони меланхолійні

Це не для того, щоб не чути сирени, створене ім’я

Але щоб більше не чути параду кліки

Відлуння барабана, труби та горна.

А тут німі люди, від яких їм незручно

Це не вміти фліртувати, cré nom de nom

Але щоб більше не міг співати Марсельєзу.

Бойові пісні – єдині, які ми співаємо.

Що з нашими пінгвінами псує характер

Це не для того, щоб неможливо було стиснути сідниці, cré nom de nom

Але вже не мати змоги віддати військовий салют.

ніколи рука честі не буде нашим жестом, ні!

Колики повернулися додому, від чого вони захворіли

Це не те, щоб бути не в змозі запустити жебрака, cré nom de nom

Але щоб більше не міг брати участь в нападі.

Ми мріємо про Розалію, багнет, а не про Нінон.

Яких ампутантів не вистачає їхніх сімейних коштовностей

Це не те, щоб бути не в змозі любити свою дружину, блін

Але щоб більше не можна було рубати прекрасних ворогів.

Голубка миру, готуємо його з дрібною цибулею.

Що стосується наших покійних, то якщо в них у всіх душа болить

Це не неможливість померти від любові, cré nom de nom

Але про те, що наступного разу не зможу бути вбитим.

На меморіалі всі мріють мати своє ім’я.