Les oiseaux de passage - Georges Brassens

Ô vie heureuse des bourgeois

Qu’avril bourgeonne

Ou que decembre gèle

Ils sont fiers et contents

Ce pigeon est aimé

Trois jours par sa pigeonne

Ça lui suffit il sait

Que l’amour n’a qu’un temps

Ce dindon a toujours

Béni sa destinée

Et quand vient le moment

De mourir il faut voir

Cette jeune oie en pleurs

C’est la que je suis née

Je meurs presd de ma mère

Et je fais mon devoir

Elle a fait son devoir

C’est a dire que Onques

Elle n’eut de souhait

Impossible elle n’eut

Aucun rêve de lune

Aucun désir de jonque

L’emportant sans rameurs

Sur un fleuve inconnu

Et tous sont ainsi faits

Vivre la même vie

Toujours pour ces gens là

Cela n’est point hideux

Ce canard n’a qu’un bec

Et n’eut jamais envie

Ou de n’en plus avoir

Ou bien d’en avoir deux

Ils n’ont aucun besoin

De baiser sur les lèvres

Et loin des songes vains

Loin des soucis cuisants

Possèdent pour tout c?

ur

Un vicere sans fièvre

Un coucou régulier

Et garanti dix ans

Ô les gens bien heureux

Tout à coup dans l’espace

Si haut qu’ils semblent aller

Lentement en grand vol

En forme de triangle

Arrivent planent, et passent

Où vont ils?

… qui sont-ils?

Comme ils sont loins du sol

Regardez les passer, eux

Ce sont les sauvages

Ils vont où leur desir

Le veut par dessus monts

Et bois, et mers, et vents

Et loin des esclavages

L’air qu’ils boivent

Ferait éclater vos poumons

Regardez les avant

D’atteindre sa chimère

Plus d’un l’aile rompue

Et du sang plein les yeux

Mourra.

Ces pauvres gens

Ont aussi femme et mère

Et savent les aimer

Aussi bien que vous, mieux

Pour choyer cette femme

Et nourrir cette mère

Ils pouvaient devenir

Volailles comme vous

Mais ils sont avant tout

Des fils de la chimère

Des asoiffés d’azur

Des poètes des fous

Regardez les vieux coqs

Jeune Oie édifiante

Rien de vous ne pourra

Monter aussi haut qu’eux

Et le peu qui viendra

D’eux à vous

C’est leur fiante

Les bourgeois sont troublés

De voir passer les gueux

О щасливе життя буржуа

Нехай квітневі бутони

Або що грудень замерзає

Вони горді та щасливі

Цього голуба люблять

Три дні біля свого голуба

Йому цього достатньо, він знає

Ця любов має лише один час

Ця індичка була завжди

Благослови її долю

А коли прийде час

Щоб померти, треба побачити

Це плаче молодий гусак

Тут я народився

Я вмираю поруч із матір’ю

І я виконую свій обов’язок

Вона виконала свій обов'язок

Тобто Onques

У неї не було бажання

У неї було неможливо

Немає місячної мрії

Немає бажання до мотлоху

Перемога без веслярів

На невідомій річці

І всі так зроблені

Живіть тим самим життям

Завжди для цих людей

Це не огидно

У цієї качки лише один дзьоб

І ніколи не хотів

Або не мати більше

Або мати двох

Вони не мають потреби

Поцілувати в губи

І далеко від марних мрій

Далеко від пекучих турбот

Мати для всіх c?

ур

Заступник без температури

Звичайне привіт

І з гарантією десять років

О щасливі люди

Раптом у космосі

Настільки високо вони, здається, піднімаються

Повільно у високому польоті

У формі трикутника

Прилетіти зависнути і пройти

Куди вони йдуть?

… хто вони?

Як далеко від землі

Подивіться, як вони проходять

Вони дикуни

Їдуть куди хочуть

Хочеться за гори

І ліс, і моря, і вітри

І подалі від рабства

Повітря, яке вони п'ють

Розірвало б ваші легені

Подивіться на передню частину

Щоб досягти його химери

Не одне зламане крило

І кров в очах

Помре.

Ці бідні люди

Також є дружина та мати

І вміти їх любити

Так добре, як ти, краще

Щоб побалувати цю жінку

І годувати цю матір

Вони могли б стати

Домашня птиця, як ти

Але вони понад усе

Сини Химери

Лазурний спраглий

Божевільні поети

Подивіться на старих півнів

Піднесений молодий гусак

Нічого ти не можеш

Підніміться так високо, як вони

І те мало, що прийде

Від них до вас

Це їхня наречена

Буржуа стурбовані

Бачити, як проходять жебраки