Le moyen-âgeux - Georges Brassens

Le seul reproche, au demeurant

Qu’aient pu mériter mes parents

C’est d’avoir pas joué plus tôt

Le jeu de la bête à deux dos

Je suis né, même pas bâtard

Avec cinq siècles de retard

Pardonnez-moi, Prince, si je

Suis foutrement moyenâgeux

Ah !

que n’ai-je vécu, bon sang !

Entre quatorze et quinze cent

J’aurais retrouvé mes copains

Au Trou de la pomme de pin

Tous les beaux parleurs de jargon

Tous les promis de Montfaucon

Les plus illustres seigneuries

Du royaum' de truanderie

Après une franche repue

J’eusse aimé, toute honte bue

Aller courir le cotillon

Sur les pas de François Villon

Troussant la gueuse et la forçant

Au cimetièr' des Innocents

Mes amours de ce siècle-ci

N’en aient aucune jalousie…

J’eusse aimé le corps féminin

Des nonnettes et des nonnains

Qui, dans ces jolis tamps bénis

Ne disaient pas toujours «nenni «Qui faisaient le mur du couvent

Qui, Dieu leur pardonne !

souvent

Comptaient les baisers, s’il vous plaît

Avec des grains de chapelet

Ces p’tit’s s?

urs, trouvant qu'à leur goût

Quatre Evangil’s c’est pas beaucoup

Sacrifiaient à un de plus:

L'évangile selon Vénus

Témoin: l’abbesse de Pourras

Qui fut, qui reste et restera

La plus glorieuse putain

De moines du quartier Latin

A la fin, les anges du guet

M’auraient conduit sur le gibet

Je serais mort, jambes en l’air

Sur la veuve patibulaire

En arrosant la mandragore

L’herbe aux pendus qui revigore

En bénissant avec les pieds

Les ribaudes apitoyées

Hélas !

tout ça, c’est des chansons

Il faut se faire une raison

Les choux-fleurs poussent à présent

Sur le charnier des Innocents

Le Trou de la pomme de pin

N’est plus qu’un bar américain

Y a quelque chose de pourri

Au royaum' de truanderie

Je mourrai pas à Montfaucon

Mais dans un lit, comme un vrai con

Je mourrai, pas même pendard

Avec cinq siècles de retard

Ma dernière parole soit

Quelques vers de Maître François

Et que j’emporte entre les dents

Un flocon des neiges d’antan…

Ma dernière parole soit

Quelques vers de Maître François…

Pardonnez-moi, Prince, si je

Suis foutrement moyenâgeux

Єдина скарга, однак

Чого могли заслужити мої батьки

Раніше це не зіграло

Гра «Звір з двома спинами».

Я народився, навіть не сволоч

П'ять століть позаду

Пробачте мені, князю, якщо я

Я біса середньовічний

Ах!

чого я не пережив, блін!

Від чотирнадцяти до п’ятнадцяти сотень

Я б знайшов своїх друзів

На сосновій шишці

Усі жаргонніки

Всі обіцянки Монфокона

Найвідоміші сеньйори

З царства кривости

Після відвертого застілля

Я б любив, весь сором п’яний

Іди керувати котильоном

Слідами Франсуа Війона

Зв’язати жебрачку і примусити її

На кладовищі невинних

Мої кохання цього століття

Не ревнощів...

Мені хотілося б жіноче тіло

Черниці та черниці

Хто в цих благословенних гарненьких тампах

Не завжди казав «ні», Хто обгороджував монастир

Хто, прости їм Бог!

часто

Порахуйте поцілунки, будь ласка

З чотки

Ці маленькі?

urs, знайшовши, що їм до вподоби

Чотири Євангелія – це не так багато

Принесений в жертву ще одному:

Євангеліє від Венери

Свідок: настоятелька Пуррас

Хто був, хто залишається і залишиться

Найславетніша повія

Про ченців з Латинського кварталу

Зрештою, ангели вартують

Привів би мене до висівки

Я був би мертвий, ноги вгору

На зловісну вдову

Поливаючи мандрагору

Трава повішених, що бадьорить

Благословення ногами

Шкода кривди

На жаль!

це все пісні

Ви повинні прийняти рішення

Цвітна капуста зараз росте

На Камені Невинних

Діра соснової шишки

Більше не просто американський бар

Там щось гниле

У царстві кривости

Я не помру в Монфоконі

Але в ліжку, як справжній придурок

Я помру, навіть не придурком

П'ять століть позаду

Моє останнє слово

Деякі вірші майстра Франсуа

І що я ношу між зубами

Сніжинка минулого...

Моє останнє слово

Кілька віршів майстра Франсуа…

Пробачте мені, князю, якщо я

Я біса середньовічний