Le fossoyeur - Georges Brassens

Dieu sait qu’je n’ai pas le fond méchant

Je ne souhait' jamais la mort des gens

Mais si l’on ne mourait plus

J’crèv'rais de faim sur mon talus

J’suis un pauvre fossoyeur

Les vivants croient qu’je n’ai pas d’remords

A gagner mon pain sur l’dos des morts

Mais ça m’tracasse et d’ailleurs

J’les enterre à contrecœur

J’suis un pauvre fossoyeur

Et plus j’lâch' la bride à mon émoi

Et plus les copains s’amus’nt de moi

Y m’dis’nt: «Mon vieux, par moments

T’as un' figur' d’enterr’ment»

J’suis un pauvre fossoyeur

J’ai beau m’dir' que rien n’est éternel

J’peux pas trouver ça tout naturel

Et jamais je ne parviens

A prendr' la mort comme ell' vient

J’suis un pauvre fossoyeur

Ni vu ni connu, brav' mort adieu !

Si du fond d’la terre on voit l’Bon Dieu

Dis-lui l’mal que m’a coûté

La dernière pelletée

J’suis un pauvre fossoyeur

Бог знає, що я не маю поганого досвіду

Я ніколи не бажаю смерті людям

Але якщо ми більше не помремо

Я б помер з голоду на своїй набережній

Я бідний гробар

Живі вірять, що в мене немає докорів сумління

Щоб заробляти собі на хліб на спинах мертвих

Але мене це бентежить і до того ж

Я їх ховаю неохоче

Я бідний гробар

І тим більше я відпускав свій трепет

І тим більше друзі насміхаються з мене

Вони мені кажуть: «Мій старий, часом

У вас похоронна фігура"

Я бідний гробар

Я можу сказати собі, що ніщо не вічне

Я не можу знайти все це природно

І я ніколи не можу

Приймати смерть такою, якою вона є

Я бідний гробар

Ні бачений, ні відомий, brav' mort adieu!

Якщо з дна землі ми бачимо Доброго Господа

Скажи йому про біль, який коштував мені

Остання лопата

Я бідний гробар