La traitresse, pt. 1 - Georges Brassens

J’en appelle à la mort, je l’attends sans frayeur

Je n’tiens plus à la vie, je cherche un fossoyeur

Qui aurait une tombe à vendre à n’importe quel prix:

J’ai surpris ma maîtresse au bras de son mari

Ma maîtresse, la traîtresse !

J’croyais tenir l’amour au bout de mon harpon

Mon p’tit drapeau flottait au coeur d’madame Dupont

Mais tout est consommé: hier soir, au coin d’un bois

J’ai surpris ma maîtresse avec son mari, pouah !

Ma maîtresse, la traîtresse !

Trouverais-je les noms, trouverais-je les mots

Pour noter d’infamie cette enfant de chameau

Qui a choisi son époux pour tromper son amant

Qui a conduit l’adultère à son point culminant?

Ma maîtresse, la traîtresse !

Où donc avais-je les yeux?

Quoi donc avais-je dedans?

Pour pas m'être aperçu depuis un certain temps

Que, quand elle m’embrassait, elle semblait moins goulue

Et faisait des enfants qui n’me ressemblaient plus

Ma maîtresse, la traîtresse !

Et pour bien m’enfoncer la corne dans le coeur

Par un raffinement satanique, moqueur

La perfide, à voix haute, a dit à mon endroit:

«Le plus cornard des deux n’est point celui qu’on croit.»

Ma maîtresse, la traîtresse !

J’ai surpris les Dupont, ce couple de marauds

En train de recommencer leur hymen à zéro

J’ai surpris ma maîtresse équivoque, ambigue

En train d’intervertir l’ordre de ses cocus

Ma maîtresse, la traîtresse !

Я кличу смерть, чекаю її без страху

Не хочу більше жити, я шукаю могильника

Хто за будь-яку ціну продасть гробницю:

Я зловила свою коханку за руку її чоловіка

Моя коханка, зрадниця!

Я думав, що у мене є кохання в кінці мого гарпуна

Мій маленький прапорець плавав у серці мадам Дюпон

Але все знищено: минулої ночі, на розі лісу

Застала коханку з чоловіком, тьфу!

Моя коханка, зрадниця!

Чи знайшов би я імена, чи знайшов би я слова

Щоб відзначити цю верблюдицю з ганьбою

Яка вибрала чоловіка, щоб обдурити коханого

Хто довів перелюб до кульмінації?

Моя коханка, зрадниця!

Де були мої очі?

Що в мене було всередині?

За те, що якийсь час не помічав

Що, коли вона поцілувала мене, вона здавалася менш жадібною

І зробив дітей, які вже не були схожі на мене

Моя коханка, зрадниця!

І втопити свій ріг прямо в серце

Сатанинською, глузливою витонченістю

Зрадливий сказав мені вголос:

«Що банальніший із двох, то не той, який ти думаєш».

Моя коханка, зрадниця!

Я здивував Дюпонів, цю пару мародерів

Починають свою пліву заново

Я зловив свою господиню двозначною, неоднозначною

Зміна порядку її рогоносців

Моя коханка, зрадниця!