La religieuse - Georges Brassens

Tous les cœurs se rallient à sa blanche cornette

Si le chrétien succombe à son charme insidieux

Le païen le plus sûr, l’athée le plus honnête

Se laisseraient aller parfois à croire en Dieu.

Et les enfants de chœur font tinter leur sonnette…

Il paraît que, dessous sa cornette fatale

Qu’elle arbore à la messe avec tant de rigueur

Cette petite sœur cache, c’est un scandale !

Une queue de cheval et des accroche-cœurs.

Et les enfants de chœur s’agitent dans les stalles…

Il paraît que, dessous son gros habit de bure

Elle porte coquettement des bas de soie

Festons, frivolités, fanfreluches, guipures

Enfin tout ce qu’il faut pour que le diable y soit.

Et les enfants de chœur ont des pensées impures…

Il paraît que le soir, en voici bien d’une autre!

A l’heure où ses consœurs sont sagement couchées

Ou débitent pieusement des patenôtres

Elle se déshabille devant sa psyché.

Et les enfants de chœur ont la fièvre, les pauvres…

Il paraît qu'à loisir elle se mire nue

De face, de profil, et même, hélas !

De dos

Après avoir, sans gêne, accroché sa tenue

Aux branches de la croix comme au portemanteau.

Chez les enfants de chœur le malin s’insinue…

Il paraît que, levant au ciel un œil complice,

Elle dit «Bravo, Seigneur, c’est du joli travail !»

Puis qu’elle ajoute avec encor plus de malice

«La cambrure des reins, ça, c’est une trouvaille !

«Et les enfants de chœur souffrent un vrai supplice…

Il paraît qu'à minuit, bonne mère, c’est pire

On entend se mêler, dans d'étranges accords

La voix énamourée des anges qui soupirent

Et celle de la sœur criant «Encor !

Encor !»

Et les enfants de chœur, les malheureux, transpirent…

Et monsieur le curé, que ces bruits turlupinent

Se dit avec raison que le brave Jésus

Avec sa tête, hélas !

Déjà chargée d'épines

N’a certes pas besoin d’autre chose dessus.

Et les enfants de chœur, branlant du chef, opinent…

Tout ça, c’est des faux bruits, des ragots, des sornettes

De basses calomni’s par Satan répandues.

Pas plus d’accroche-cœurs sous la blanche cornette

Que de queue de cheval, mais un crâne tondu.

Et les enfants de chœur en font, une binette…

Pas de troubles penchants dans ce cœur rigoriste

Sous cet austère habit pas de rubans suspects.

On ne verra jamais la corne au front du Christ

Le veinard sur sa croix peut s’endormir en paix

Et les enfants de chœur se masturber, tout tristes.

Усі серця зливаються до його білого корнета

Якщо християнин піддасться його підступній чарівності

Найвірніший язичник, найчесніший атеїст

Часом віддавався б вірі в Бога.

І вівтарники дзвонять у свої дзвони...

Здається, що під його фатальним корнетом

Що вона носить на меси з такою суворістю

Ця сестричка ховається, це скандал!

Кінський хвіст і ловці серця.

А в ларьках метушаться хори...

Здається, що під його важким домашнім пальтом

Вона кокетливо носить шовкові панчохи

Гребінці, оборки, оборки, гіпюри

Нарешті все, щоб диявол був там.

А вівтарники мають нечисті думки...

Здається, ввечері, ось ще один!

У той час, коли її сестри мудро лежать у ліжку

Або благочестивий патерностер

Вона роздягається перед своєю психікою.

А в хоровиків гарячка, у бідних...

Здається, що на дозвіллі вона милується собою оголеною

Спереду, збоку і навіть, на жаль!

Назад

Після того, як безсоромно повісила свій наряд

До гілок хреста, як до вішалку.

У вівтарників зло закрадається...

Здається, піднявши до неба розумне око,

Вона сказала: «Молодець, Господи, це гарна робота!»

Потім вона додає з ще більшою злобою

«Викривлення нирок, ось знахідка!

«А хори зазнають справжнього випробування...

Здається, опівночі, добра мати, гірше

Ми чуємо змішування, дивними акордами

Закоханий голос зітхаючих ангелів

І сестра кричить «Енкор!

Знову!»

А вівтарники, нещасні, потіють...

І мсьє ле Кюре, нехай ці шуми заважають

Правильно кажуть, що відважний Ісус

З головою, на жаль!

Вже навантажений шипами

Звичайно, нічого іншого на ньому не потрібно.

А вівтарники, хитаючи головами, кивають...

Все це брехливі чутки, плітки, нісенітниці

Поширюються низькі наклепи сатани.

Під білим корнетом більше нема ласощів

Який хвіст, а голова поголена.

І вівтарники роблять з нього мотику...

У цьому суворому серці немає нахил

Під цим суворим одягом немає підозрілих стрічок.

Рогу на чолі Христа ніколи не побачиш

Щаслива людина на своєму хресті може спати спокійно

А вівтарники мастурбують, усі сумні.