La ballade des gens qui sont nés quelque part - Georges Brassens

C’est vrai qu’ils sont plaisants tous ces petits villages

Tous ces bourgs, ces hameaux, ces lieux-dits, ces cités

Avec leurs châteaux forts, leurs églises, leurs plages

Ils n’ont qu’un seul point faible et c’est être habités

Et c’est être habités par des gens qui regardent

Le reste avec mépris du haut de leurs remparts

La race des chauvins, des porteurs de cocardes

Les imbéciles heureux qui sont nés quelque part

Les imbéciles heureux qui sont nés quelque part

Maudits soient ces enfants de leur mère patrie

Empalés une fois pour toutes sur leur clocher

Qui vous montrent leurs tours, leurs musées, leur mairie

Vous font voir du pays natal jusqu'à loucher

Qu’ils sortent de Paris ou de Rome ou de Sète

Ou du diable vauvert ou bien de Zanzibar

Ou même de Montcuq il s’en flattent mazette

Les imbéciles heureux qui sont nés quelque part

Les imbéciles heureux qui sont nés quelque part

Le sable dans lequel, douillettes, leurs autruches

Enfouissent la tête on trouve pas plus fin

Quand à l’air qu’ils emploient pour gonfler leurs baudruches

Leurs bulles de savon c’est du souffle divin

Et petit à petit les voilà qui se montent

Le cou jusqu'à penser que le crottin fait par

Leurs chevaux même en bois rend jaloux tout le monde

Les imbéciles heureux qui sont nés quelque part

Les imbéciles heureux qui sont nés quelque part

C’est pas un lieu commun celui de leur naissance

Ils plaignent de tout cœur les malchanceux

Les petits maladroits qui n’eurent pas la présence

La présence d’esprit de voir le jour chez eux

Quand sonne le tocsin sur leur bonheur précaire

Contre les étrangers tous plus ou moins barbares

Ils sortent de leur trou pour mourir à la guerre

Les imbéciles heureux qui sont nés quelque part

Les imbéciles heureux qui sont nés quelque part

Mon Dieu qu’il ferait bon sur la terre des hommes

Si on y rencontrait cette race incongrue

Cette race importune et qui partout foisonne

La race des gens du terroir, des gens du cru

Que la vie serait belle en toutes circonstances

Si vous n’aviez tiré du néant tous ces jobards

Preuve peut-être bien de votre inexistence

Les imbéciles heureux qui sont nés quelque part

Les imbéciles heureux qui sont nés quelque part

Правда, їм подобаються всі ці маленькі села

Усі ці міста, ці хутори, ці місцевості, ці міста

З їхніми укріпленими замками, своїми церквами, своїми пляжами

У них є лише одне слабке місце – це заселення

І це має бути населене людьми, які спостерігають

Решта з презирством зі своїх валів

Раса шовіністів, носіїв кокард

Щасливі дурні, які десь народилися

Щасливі дурні, які десь народилися

Нехай будуть прокляті діти своєї батьківщини

Проткнули раз і назавжди на їхній шпиль

Які показують вам свої вежі, свої музеї, свою ратушу

Нехай ти бачиш батьківщину, поки не примружишся

Незалежно від того, чи приїжджають вони з Парижа, чи Риму, чи Сету

Або диявол вауверт чи Занзібар

Або навіть з Монткука вони лестять собі mazette

Щасливі дурні, які десь народилися

Щасливі дурні, які десь народилися

Пісок, в якому затишно, їхні страуси

Поховай голову, кращого не знайдеш

Що стосується повітря, яке вони використовують для надування сечового міхура

Їхні мильні бульбашки — божественне дихання

І потроху ось вони йдуть

Шию вгору, думаючи, що послід зроблений

Їхні навіть дерев’яні коні викликають у всіх заздрість

Щасливі дурні, які десь народилися

Щасливі дурні, які десь народилися

Це не звичайне місце їх народження

Вони від усього серця жаліють невдач

Незграбні маленькі, які не мали присутності

Наявність духу побачити серед них світло

Коли токсин звучить про їх непевне щастя

Проти чужинців все більш-менш варварські

Вони виходять зі своєї нори, щоб загинути на війні

Щасливі дурні, які десь народилися

Щасливі дурні, які десь народилися

Боже мій, як добре було б на землі людей

Якби ми там зустріли цю непоєднувану расу

Ця настирлива раса, яка рясніє скрізь

Раса людей землі, місцевих жителів

Щоб життя було прекрасним за будь-яких обставин

Якби ти з нічого не витягнув усіх цих придурків

Можливо, доказ вашого неіснування

Щасливі дурні, які десь народилися

Щасливі дурні, які десь народилися