L'épave - Georges Brassens

J´en appelle à Bacchus!

A Bacchus j´en appelle!

Le tavernier du coin vient d´me la bailler belle

De son établiss´ment j´étais l´meilleur pilier

Quand j´eus bu tous mes sous, il me mit à la porte

En disant: «Les poivrots, le diable les emporte!

«Ça n´fait rien, il y a des bistrots bien singuliers…

Un certain va-nu-pieds qui passe et me trouve ivre

Mort, croyant tout de bon que j´ai cessé de vivre

(Vous auriez fait pareil), s´en prit à mes souliers

Pauvre homme!

vu l´état piteux de mes godasses

Je dout´ qu´il trouve avec son chemin de Damas-se

Ça n´fait rien, il y a des passants bien singuliers…

Un étudiant miteux s´en prit à ma liquette

Qui, à la faveur d´la nuit lui avait paru coquette

Mais en plein jour ses yeux ont dû se dessiller

Je l´plains de tout mon cœur, pauvre enfant, s´il l´a mise

Vu que, d´un homme heureux, c´était loin d´êtr´ la ch´mise

Ça n´fait rien, y a des étudiants bien singuliers…

La femm´ d´un ouvrier s´en prit à ma culotte

«Pas ça, madam´, pas ça, mille et un coups de bottes

Ont tant usé le fond que, si vous essayiez

D´la mettre à votr´ mari, bientôt, je vous en fiche

Mon billet, il aurait du verglas sur les miches.

«Ça n´fait rien, il y a des ménages bien singuliers…

Et j´étais là, tout nu, sur le bord du trottoir-e

Exhibant, malgré moi, mes humbles génitoires

Une petit´ vertu rentrant de travailler

Elle qui, chaque soir, en voyait un´ douzaine

Courut dire aux agents: «J´ai vu que´qu´ chos´ d´obscène!

«Ça n´fait rien, il y a des tapins bien singuliers…

Le r´présentant d´la loi vint, d´un pas débonnaire

Sitôt qu´il m´aperçut il s´écria: «Tonnerre!

On est en plein hiver et si vous vous geliez!

«Et de peur que j´n´attrape une fluxion d´poitrine

Le bougre, il me couvrit avec sa pèlerine

Ça n´fait rien, il y a des flics bien singuliers…

Et depuis ce jour-là, moi, le fier, le bravache

Moi, dont le cri de guerr´ fut toujours «Mort aux vaches!

«Plus une seule fois je n´ai pu le brailler

J´essaye bien encor, mais ma langue honteuse

Retombe lourdement dans ma bouche pâteuse

Ça n´fait rien, nous vivons un temps bien singulier…

Я звертаюся до Вакха!

Я звертаюся до Вакха!

Місцева корчма щойно гарно позіхнула

З його встановлення я був найкращим стовпом

Коли я випив усі гроші, він мене вигнав

Кажучи: «П’яних, біс їх візьме!»

«Неважливо, є кілька дуже унікальних бістро...

Якийсь босий, який проходить повз і застає мене п’яним

Мертвий, справді вірячи, що я перестав жити

(Ти вчинив би те саме), зняв це на мої черевики

Бідна людина!

враховуючи жалюгідний стан мого взуття

Я сумніваюся, що він знайде шлях до Дамаска

Це не має значення, є дуже поодинокі перехожі...

Захмарний студент прийняв мій лікет

Який, на користь ночі, здавався їй кокетливим

Але серед білого дня його очі, мабуть, розплющилися

Жалію його всім серцем, бідолашне дитя, якщо він поставив

Оскільки для щасливої ​​людини це була далеко не сорочка

Неважливо, є дуже поодинокі учні...

Дружина робітника наділа мені трусики

«Не те, пані, не те, тисяча і один удар

Настільки зношений низ, що якщо спробувати

Поклади це на свого чоловіка, скоріше, мені байдуже

Мій квиток, на буханцях був би лід.

«Неважливо, є кілька дуже своєрідних домогосподарств...

І ось я був голий на краю тротуару

Демонструю, незважаючи на себе, свої скромні геніталії

Маленька чеснота, повертаючись з роботи

Вона, яка щовечора бачила десяток

Побіг сказати агентам: «Я бачив ту непристойність!

«Неважливо, є деякі дуже незвичайні тапіни...

Прийшов представник закону, добродушним кроком

Як тільки він мене побачив, він вигукнув: «Грім!

Зима, а що як замерзнеш!

«І щоб мене не схопили судоми в грудях

Дурник, він накрив мене своїм плащем

Нічого, є кілька дуже своєрідних поліцейських...

І з того дня я, гордий, бравада

Я, чий бойовий клич завжди був "Смерть коровам!"

«Я більше не зміг кричати

Я знову стараюся, але мій ганебний язик

Сильно падає в мій кашкоподібний рот

Нічого, ми живемо в дуже дивний час...