Великая колдунья - Дети лабиринта

Злой ветер рвал ее платье,

Люди кидали ей камни во след.

Люди кричали ей в спину проклятья,

А она улыбалась в ответ.

Она любила рисовать черной краской.

Она любила мертвые цветы.

Она скрывала свое лицо под маской.

Она была дитя темноты!

Она жила в черной пещере,

Куда не доходил свет дневной.

Она имела ключ к любой двери,

Он был лишь у нее одной.

Она была великой колдуньей.

Она показывала мне чудеса.

Однажды ночью в полнолунье,

Она со мной улетела в небеса!

Ее сожгли на костре,

На главной площади в 12 дня.

Я это видел во сне,

И этот сон помню всегда.

Злий вітер рвав її плаття,

Люди кидали їй камені вслід.

Люди кричали їй у спину прокляття,

А вона усміхалась у відповідь.

Вона любила малювати чорною фарбою.

Вона любила мертві квіти.

Вона приховувала своє обличчя під маскою.

Вона була дитя темряви!

Вона жила в чорній печері,

Куди не доходило світло денне.

Вона мала ключ до будь-яких дверей,

Він був лише у однієї.

Вона була великою чаклункою.

Вона показувала мені чудеса.

Якось вночі в повні,

Вона зі мною полетіла в небеса!

Її спалили на багатті,

На головній площі в 12 дні.

Я це бачив уві сні,

І цей сон пам'ятаю завжди.