В этом мире, как и в той войне - Дети лабиринта

Я шел по городу, когда-то мне родному,

Не узнавая ничего вокруг себя.

Его закат печальный и его заря

Теперь принадлежат другому.

И кто-то думает, что вот туман растает

И станет ясно, что же всех нас ждет.

Но жизнь все также в неизвестности идет

И правилам своим не изменяет.

И понял я — нет смысла в повтореньях

Извечных истин, истин прописных.

Мы далеко теперь от них,

Нам всем спокойней в заблужденьях.

Вернуть нам жизнь не в силах даже Бог,

Оставим все как есть.

Быть может тот, кто жив душою здесь

Подарит нам хоть вдох?

Но тонут в шумовой волне

Обрывки наших фраз.

И в этом мире, как и в той войне

Никто не вспомнит нас…

(декабрь 2006)

Я ішов містом, колись мені рідному,

Не впізнаючи нічого навколо себе.

Його захід сумний і його зоря

Тепер належить іншому.

І хтось думає, що ось туман розтане

І стане ясно, що всіх нас чекає.

Але життя все також у невідомості йде

І правилам своїм не змінює.

І зрозумів я — немає сенсу в повтореннях

Одвічних істин, істин великих.

Ми далеко тепер від них,

Нам усім спокійніше в помилках.

Повернути нам життя не в силах навіть Бог,

Залишимо все як є.

Може, той, хто живий душею тут

Подарує нам хоч вдих?

Але тонуть у шумовій хвилі

Уривки наших фраз.

І в цьому світі, як і в тій війні

Ніхто не згадає нас…

(грудень 2006)