Сила теней - Дети лабиринта

Ваши мечты утратили смысл сотни лет назад.

Ваши привычки превратились в пепел, а традиции в смрад.

Вы опустились на дно вселенной, вы блуждаете в море смертей.

И вы уже смирились с этим, позабыв о силе своих теней.

Мы направляем свои взгляды, туда, где вас никто не помнит.

Мы видим, как все опустело в этом мире без вас…

И расправляя крылья надежды, и веря во что-то святое

Мы видим стрелы судьбы, что были пущены в нас…

Эти стрелы прожгли наши души,

Их огонь сердца сделал слабей.

Но судьба не смогла нас разрушить,

Ведь у нас была сила теней.

О, люди прежних времен,

вернитесь к нам, если в силах…

И не завянут цветы

на наших скромных могилах…

Память живет во всех нас,

не исчезает и не уходит.

Взглянув назад еще раз,

мы в прошлом что-то находим…

О, люди прежних времен,

вернитесь к нам, если в силах…

И не завянут цветы

на наших скромных могилах…

Ваші мрії втратили сенс сотні років тому.

Ваші звички перетворилися на попіл, а традиції на сморід.

Ви опустилися на дно всесвіту, ви блукаєте в морі смертей.

І ви вже змирилися з цим, забувши про силу своїх тіней.

Ми спрямовуємо свої погляди, туди, де вас ніхто не пам'ятає.

Ми бачимо, як усе спорожніло в цьому світі без вас.

І розправляючи крила надії, і вірячи в щось святе

Ми бачимо стріли долі, що були пущені в нас...

Ці стріли пропалили наші душі,

Їхній вогонь серця зробив слабшим.

Але доля не змогла нас зруйнувати,

Адже у нас була сила тіней.

О, люди колишніх часів,

поверніться до нах, якщо в силах…

І не зав'януть квіти

на наших скромних могилах…

Пам'ять живе у всіх нас,

не зникає і не йде.

Поглянувши назад ще раз,

ми в минулому щось знаходимо…

О, люди колишніх часів,

поверніться до нах, якщо в силах…

І не зав'януть квіти

на наших скромних могилах…