Осколок - Дети лабиринта

Живу я только лишь сегодняшним днем,

Ведь завтра может никогда не настать.

Пусть моя жизнь полыхает огнем,

В ней слишком поздно что-то менять…

Разум мой — вода,

Тело — горстка пепла…

Я осколок льда,

Дуновенье ветра.

Я был когда-то совершенно другим,

Душой открытым для всех людей…

Но искренность неведома им,

Корысть и похоть их главная цель.

Взгляд мой — пустота,

Плач — слеза скупая…

Я осколок льда,

Суета мирская.

Грязной потаскухой душу

сделали мою

вы, боясь то, что разрушу

Живу я тільки сьогоднішнім днем,

Адже завтра може ніколи не настати.

Нехай моє життя палає вогнем,

У ній надто пізно щось змінювати…

Розум мій - вода,

Тіло — жменька попелу...

Я осколок льоду,

Подих вітру.

Я був колись зовсім іншим,

Душою відкритим для всіх людей.

Але щирість невідома їм,

Користь і хіть їх головна мета.

Погляд мій - порожнеча,

Плач — сльоза скупа…

Я осколок льоду,

Суєта мирська.

Брудною шльондрою душу

зробили мою

ви, боячись те, що зруйную