Грусть - Дети лабиринта

В небесах надо мной

Ангел тихо поет…

Ночь прошла.

Над землей

Снова солнце встает.

День смеется, кипит,

Отражаясь в снегах.

А во мне радость спит,

Сердце тонет в слезах…

Я так долго искал

Тебя в жизни своей.

О тебе лишь мечтал

Средь бессонных ночей…

И однажды сойдя

Ко мне в сумрачный свет,

Вспыхнув, ярче огня

Ты исчезла на век…

Но я верю, придет

Счастья радужный час:

Когда будем вдвоем

Мы.

Никто, кроме нас!

И в бездонном утонем

Море любви…

И не будет ни горя,

Ни тягот судьбы.

А пока надо мной

Ангел тихо поет…

У небесах наді мною

Ангел тихо співає.

Ніч минула.

Над землею

Знову сонце встає.

День сміється, кипить,

Відбиваючись у снігах.

А во мені радість спить,

Серце тоне в сльозах…

Я так довго шукав

Тебе в житті свого.

Про тебе лише мріяв

Серед безсонних ночей.

І одного разу зійшовши

До мене в похмуре світло,

Спалахнувши, яскравіше вогню

Ти зникла на вік.

Але я вірю, прийде

Щастя райдужний час:

Коли будемо вдвох

Ми.

Ніхто крім нас!

І в бездонному потоні

Море кохання…

І не буде ні горя,

Ні тягот долі.

А поки наді мною

Ангел тихо співає.