Растают следы - Денис Майданов

Растают следы

На мокром песке

И ветер расправит от шедших по краю круги на реке.

Уходишь в рассвет,

А я на закат

И вряд ли найдёт все, что было здесь тот, кто вернётся назад.

Птицы над синей водой нам кричат:

Ведь это же вы любили здесь столько лет

И прятал глаза, боясь вам мешать рассвет,

Ведь это же вы целуясь клялись тогда,

Что любовь навсегда.

Припев:

А мы рвём на части спасавший когда-то нас зонт

И спорим кому же зима, а кому больше лета.

На нас смотрит небо и дарит нам тысячи солнц,

А мы друг у друга воруем скользящие с веток лучики тёплого света…

Растают следы,

Устанут слова,

Останется боль, сердце рвущая боль, да чужая молва.

А души горят,

Молчат и горят

И нам выбирать-всё понять и прощать, или пить этот яд.

Птицы над синей водой нам кричат:

Ведь это же вы огнями своих костров

Хранили любовь от боли и катастроф,

Ведь это же вы, обнявшись кричали «да»,

Что любовь навсегда.

Припев:

А мы рвём на части спасавший когда-то нас зонт

И спорим кому же зима, а кому больше лета.

На нас смотрит небо и дарит нам тысячи солнц,

А мы друг у друга воруем скользящие с веток лучики тёплого света…

И не убежать, не спрятаться, не забыть.

И незачем быть и некуда дальше плыть.

Я эту беду всю ночь рисовал тебе на песке.

На песке.

На песке.

На песке…

Розтануть сліди

На мокрому піску

І вітер розправить від ішли по краю кола на ріці.

Ідеш у світанку,

А я на захід сонця

І навряд чи знайде все, що було тут той, хто повернеться назад.

Птахи над синьою водою нам кричать:

Адже це ж ви любили тут стільки років

І ховав очі, боячись вам заважати світанок,

Адже це ж ви цілуючись клялися тоді,

Що кохання назавжди.

Приспів:

А ми рвемо на части парасольку колись нас парасольку

І спорюємо кому же зима, а кому більше літа.

На нас дивиться небо і дарує нам тисячі сонців,

А ми друг у друга крадемо ковзаючі з гілок промінчики теплого світла…

Розтануть сліди,

Втомляться слова,

Залишиться біль, серце рве біль, і чужа чутка.

А душі горять,

Мовчать і горять

І нам вибирати-все зрозуміти і прощати, або пити цю отруту.

Птахи над синьою водою нам кричать:

Адже це ж ви вогнями своїх вогнищ

Зберігали любов від болю та катастроф,

Адже це ви, обнявшись кричали «так»,

Що кохання назавжди.

Приспів:

А ми рвемо на части парасольку колись нас парасольку

І спорюємо кому же зима, а кому більше літа.

На нас дивиться небо і дарує нам тисячі сонців,

А ми друг у друга крадемо ковзаючі з гілок промінчики теплого світла…

І не втекти, не сховатися, не забути.

І нема чого бути і нікуди далі плисти.

Я це лихо всю ніч малював тобі на песку.

На піску.

На піску.

На піску…