О ней - Денис Майданов

Собираю наши встречи, наши дни, как на нитку — это так долго.

Я пытаюсь позабыть, но новая попытка колит иголкой.

Расставляю все мечты по местам.

Крепче нервы, меньше веры день за днём, да гори оно огнём.

Только мысли всё о том, где вдвоём, с тобою вдвоём.

Я за ней поднимусь в небо.

Я за ней упаду в пропасть.

Я за ней, извини, гордость.

Я за ней одной, мне не жить одному.

Я за ней поднимусь в небо.

Я за ней упаду в пропасть.

Я за ней, извини, гордость.

Я за ней одной, мне не жить одному.

Понимаю, что для вида я друзьям улыбаюсь — это не просто.

И поставил бы я точку, но опять запятая — это серьезно.

Разлетаюсь от тоски на куски.

На осколки — всё без толку день за днём, да гори оно огнём.

Только мысли всё о том, где вдвоём, с тобою вдвоём.

Я за ней поднимусь в небо.

Я за ней упаду в пропасть.

Я за ней, извини, гордость.

Я за ней одной, мне не жить одному.

Я за ней поднимусь в небо.

Я за ней упаду в пропасть.

Я за ней, извини, гордость.

Я за ней одной, мне не жить одному.

Мне не жить одному…

Я за ней поднимусь в небо.

Я за ней упаду в пропасть.

Я за ней, извини, гордость.

Я за ней одной, мне не жить одному.

Я за ней поднимусь в небо.

Я за ней упаду в пропасть.

Я за ней, извини, гордость.

Я за ней одной, мне не жить одному.

Я за ней поднимусь в небо…

Я за ней упаду в пропасть…

Я за ней поднимусь в небо.

Я за ней упаду в пропасть.

Я за ней, извини, гордость.

Я за ней одной, мне не жить одному.

Збираю наші зустрічі, наші дні, як на нитку — це так довго.

Я намагаюся забути, але нова спроба коліт голкою.

Розставляю всі мрії за місцями.

Міцніші нерви, менше віри день за днем, та горі воно вогнем.

Тільки думки все про те, де удвох, з тобою удвох.

Я за ній піднімуся в небо.

Я за неї впаду в прірву.

Я за неї, вибач, гордість.

Я за нею однією, мені не жити одному.

Я за ній піднімуся в небо.

Я за неї впаду в прірву.

Я за неї, вибач, гордість.

Я за нею однією, мені не жити одному.

Розумію, що для вигляду я друзям усміхаюся — це непросто.

І поставив би я точку, але знову кома — це серйозно.

Розлітаюся від туги на куски.

На осколки — все без толку день за днем, та горі воно вогнем.

Тільки думки все про те, де удвох, з тобою удвох.

Я за ній піднімуся в небо.

Я за неї впаду в прірву.

Я за неї, вибач, гордість.

Я за нею однією, мені не жити одному.

Я за ній піднімуся в небо.

Я за неї впаду в прірву.

Я за неї, вибач, гордість.

Я за нею однією, мені не жити одному.

Мені не жити одному…

Я за ній піднімуся в небо.

Я за неї впаду в прірву.

Я за неї, вибач, гордість.

Я за нею однією, мені не жити одному.

Я за ній піднімуся в небо.

Я за неї впаду в прірву.

Я за неї, вибач, гордість.

Я за нею однією, мені не жити одному.

Я за ній піднімусь у небо…

Я за нею впаду в прірву...

Я за ній піднімуся в небо.

Я за неї впаду в прірву.

Я за неї, вибач, гордість.

Я за нею однією, мені не жити одному.