Молодым умирать не страшно - Денис Майданов

На часах моих вечер — восемь, свет софитов и глаз в глаза мне

Я сегодня встречаю осень — время хлеб собирать и камни.

Кто-то молча пророчит беды, я встаю под прицел отважно.

Ой, стреляйте в мои победы!

Молодым умирать не страшно.

Припев:

А я по-прежнему верю в то, что жить будем дольше, есть плохие за дверью,

но хороших-то больше.

Я хочу мир красивый подарить своим детям, я хочу быть счастливым и радостным

дедом.

Я мечтаю страною гордиться с восторгом, чтобы Запад войною не спорил с Востоком,

И я знаю теперь, я скажу это вновь, в жизни вечная есть любовь!

Много лет рвался к свету разум, моё сердце ломало стены,

Целый год — это вроде сразу, тридцать три — это постепенно.

Но всё так же не в моде правда, те, кому поперёк так важно.

Назначайте войну на завтра, молодым умирать не страшно!

Припев:

А я по-прежнему верю в то, что жить будем дольше, есть плохие за дверью,

но хороших-то больше.

Я хочу мир красивый подарить своим детям, я хочу быть счастливым и радостным

дедом.

Я мечтаю страною гордиться с восторгом, чтобы Запад войною не спорил с Востоком,

И я знаю теперь, я скажу это вновь, в жизни вечная есть любовь!

Буду жить в вере и в надежде и душе не прощу застоев.

Пусть не судит страна, как прежде, дураков и своих героев.

Вряд ли будет здесь по-другому, сердце мне сбереги, Наташа!

Мы с тобой на войне, как дома, молодым умирать не страшно.

На годинах моїх вечір—вісім, світло софітів і очі в очі мені

Я сьогодні зустрічаю осінь - час хліб збирати і камені.

Хтось мовчки пророкує біди, я встаю під приціл відважно.

Ой, стріляйте в мої перемоги!

Молодим помирати не страшно.

Приспів:

А я  як і раніше вірю в то, що жити будемо довше, є погані за дверями,

але добрих-то більше.

Я хочу світ гарний подарувати своїм дітям, я хочу бути щасливим і радісним

дідом.

Я мрію країною пишатися з захватом, щоб Захід війною не сперечався зі Сходом,

І я знаю тепер, я скажу це знову, в житті вічне є любов!

Багато років рвався до світа розум, моє серце ламало стіни,

Цілий рік — це ніби одразу, тридцять три — це поступово.

Але все так не в моді правда, ті, кому поперек так важливо.

Призначайте війну на завтра, молодим помирати не страшно!

Приспів:

А я  як і раніше вірю в то, що жити будемо довше, є погані за дверями,

але добрих-то більше.

Я хочу світ гарний подарувати своїм дітям, я хочу бути щасливим і радісним

дідом.

Я мрію країною пишатися з захватом, щоб Захід війною не сперечався зі Сходом,

І я знаю тепер, я скажу це знову, в житті вічне є любов!

Житиму в вірі та в надії та душі непробачу застоїв.

Нехай не судить країна, як раніше, дурнів і своїх героїв.

Навряд чи буде тут по-іншому, серце мені збережи, Наталко!

Ми з тобою на війні, як удома, молодим помирати не страшно.