36,6 - Денис Майданов

Если всё не так и с утра не то,

И не сделать шаг и вопросов сто;

Где-то среди ветров о хорошем весть,

Но главное здоров — 36.6.

Не считаю дней, не считаю дат.

Жизнь моя — хайвей и не взглянуть назад.

Солнца луч в окне — значит нужен зельц,

И сегодня мне 36.6.

И открыт мой дом, нараспашку дверь;

Были люди в нём и придут теперь.

Спросят: «Как дела?», — я скажу, как есть:

«Там, где есть друзья — 36.6.»

И вот так живём — то огонь, то лёд;

Если не везло — значит повезёт.

За конец разлук, за любовь и честь, —

Наливай мой друг по 36.6.

Говорят, что рай — где с тобой нас нет.

Ну так что ж, давай!

На столе билет.

Но там лишь хорошо, где с тобой мы есть,

Здесь всегда тепло — 36.6.

И уходит день, замедляя бег,

А завтра снова жизнь и в разгаре век.

Сколько нам дано лет — не перечесть,

Минимум ещё 36.6.

И жива любовь и надежда есть,

И главное здоров — 36.6.

Якщо все не так і ранку не то,

І не зробити крок і питань сто;

Десь серед вітрів про гарну звістку,

Але головне здоров'я - 36.6.

Не рахую днів, не рахую дат.

Життя моє — хайвей і не подивитись назад.

Сонця промінь у вікні - значить потрібен сальтисон,

І сьогодні мені 36.6.

І відкритий мій дім, навстіж двері;

Були люди в ньому і прийдуть тепер.

Запитають: «Як справи?», — я скажу, як є:

«Там, де є друзі — 36.6.»

І ось так живемо — то вогонь, то лід;

Якщо не везло — значить пощастить.

За кінець розлук, за любов і честь, —

Наливай мій друг за  36.6.

Кажуть, що рай—де з тобою нас немає.

Ну, так що ж, давай!

На столі квиток.

Але там лише добре, де з тобою ми є,

Тут завжди тепло - 36.6.

І йде день, сповільнюючи біг,

А завтра завтра життя і в розпалі повік.

Скільки нам дано років - не перелічити,

Мінімум ще 36.6.

І жива любов і надія є,

І головне здоров'я— 36.6.