Ретро - Дельфин

Что общего между нами?

Молодость, дикость, нищета.

Синяки по голодом съеденными

Глазами употребленные вещества.

Будущее заламывает нам руки,

Кроме как на себя — не на кого опереться.

Пока старый мир зевал от скуки,

Мы дважды продали его сердце!

Имея преимущество в безрассудстве,

Юности головой ломаем стену.

Всегда находясь в полном присутствии,

Понимания нами манипулирующей системы!

В колодцах домов, выкрикивая имена

Зовем друг друга идти дальше —

Через нас выбравшие времена,

Ту где мы не бывали раньше!

Камень взрывает стекла машин,

Бриллиантов сыплется на асфальт брызги,

Небо перестает быть большим,

Нервы сжигают свои тормозные диски!

Бежать преодолевая квартал,

Прятаться в чужой темноте парадных,

Чтобы никто никогда не узнал,

Блеск наших глаз жадных!

И если кто-то встанет у нас на пути,

Выйдет на встречную с нами полосу,

Вряд ли его можно будет найти,

По исчезнувшему навсегда голосу.

Руками голыми шаря по дну городу,

Ловим мечты своей золотую рыбу,

Завидуйте, мы бесконечно молоды,

Топчем земли летящую между звезд глыбу.

Сегодня ночью мы молоды,

Мы жаждем крови и золота,

Мы в вечном сумраке города,

Пьем электрический свет!

Танцуя в облаке времени,

Мы стали прошлого тенями,

Оставив только сомнения,

Были мы, или нет!

Этот мир станет нашим,

Теперь он будет принадлежать нам всегда,

Выкачать все из его скважин,

Растащить, разорить дотла.

Перекроить под себя, перестроить,

Сделать так, чтоб было удобно нам,

С нами лучше не спорить,

Прячьте суки — свой хлам!

Сегодня ночью мы молоды,

Мы жаждем крови и золота,

Мы в вечном сумраке города,

Пьем электрический свет!

Танцуя в облаке времени,

Мы стали прошлого тенями,

Оставив только сомнения,

Были мы или нет!

Що є спільного між нами?

Молодість, дикість, злидні.

Синяки по голодом з'їденими

Очима вжиті речовини.

Майбутнє заламує нам руки,

Окрім як на себе — не на кого спертися.

Поки старий світ позіхав від нудьги,

Ми двічі продали його серце!

Маючи перевагу в нерозсудливості,

Юності головою ламаємо стіну.

Завжди перебуваючи в повній присутності,

Розуміння нами маніпулюючої системи!

У криницях будинків, вигукуючи імена

Кличемо один одного йти далі —

Через нас вибрали часи,

Ту де ми не бували раніше!

Камінь підриває скло машин,

Діамантів сиплеться на асфальт бризки,

Небо перестає бути великим,

Нерви спалюють свої гальмівні диски!

Бігти долаючи квартал,

Ховатися в чужій темряві парадних,

Щоб ніхто ніколи не дізнався,

Блиск наших очей жадібних!

І якщо хтось встане у нас на шляху,

Вийде на зустрічну з нами смугу,

Навряд чи його можна буде знайти,

За зниклим назавжди голосом.

Руками голими шаря по дні міста,

Ловимо мрії своєї золоту рибу,

Заздріть, ми безмежно молоді,

Топчем землі брилу, що летить між зірок.

Сьогодні вночі ми молоді,

Ми прагнемо крові і золота,

Ми у вічному сутінку міста,

П'ємо електричне світло!

Танцюючи в хмарі часу,

Ми стали минулого тінями,

Залишивши лише сумніви,

Були ми, чи ні!

Цей світ стане нашим,

Тепер він належатиме нам завжди,

Викачати все з його свердловин,

Розтягнути, розорити вщент.

Перекроїти під себе, перебудувати,

Зробити те щоб було зручно нам,

З нами краще не сперечатися,

Ховайте суки — свій мотлох!

Сьогодні вночі ми молоді,

Ми прагнемо крові і золота,

Ми у вічному сутінку міста,

П'ємо електричне світло!

Танцюючи в хмарі часу,

Ми стали минулого тінями,

Залишивши лише сумніви,

Були ми або ні!