Один на один - Дельфин

Становится страшно год от года сильней,

Если входит в привычку смерть старых друзей.

И хочется плакать, даже не плакать, а выть,

Ты понимаешь, что не в силах ничего изменить.

Тебя не трогают уже чужие слезы и боль.

Тебе не надо ничего, ты занят только собой.

Твоя задача необычна, но до боли проста -

В максимально сжатый срок уничтожить себя.

Не остается любви, проходят страхи и боль,

Когда поверженный иглой, ты выбираешь контроль.

Ты забываешь, кем ты был всего лишь пять минут назад,

Твою память разлагает тобой любимый яд.

Неужели ты действительно доволен собой,

Когда рвотная масса из горла хлещет рекой.

Когда на следующий день ломит каждый сустав,

Когда желание кайфа душит словно удав.

Тебе нужны твои руки, чтобы только звонить,

И голос нужен для того, чтобы об этом говорить.

И ноги нужны, чтобы за этим бежать,

И деньги только для того, чтобы за это отдать.

Ты говоришь, что ты свободен, ты об этом кричишь,

Но ты зависишь от того, на чем ты торчишь.

И не осталось никого, ни друзей, не врагов,

Когда ты смотришь на мир в объеме суженых зрачков.

Вы, вроде бы, вместе и вы, вроде бы, друзья,

И ты делишься с ним всем тем, что есть у тебя.

Ты сейчас ему отсыпешь и он это возьмет,

А через месяц или год твой лучший друг умрет.

И ты будешь убиваться, почему случилось так.

Среди вас двоих был еще третий - враг.

Тебе надо решать, что ты будешь делать с ним.

Или ты или он - один на один.

Стає страшно рік у рік сильнішим,

Якщо входить у звичку, смерть старих друзів.

І хочеться плакати, навіть не плакати, а вити,

Ти розумієш, що не можеш нічого змінити.

Тебе не чіпають уже чужі сльози та біль.

Тобі не треба нічого, ти зайнятий лише собою.

Твоє завдання незвичайне, але до болю просте -

У максимально стислий термін знищити себе.

Не залишається кохання, проходять страхи та біль,

Коли повалений голкою, ти обираєш контроль.

Ти забуваєш, ким ти був лише п'ять хвилин тому,

Твою пам'ять розкладає тобою улюблена отрута.

Невже ти справді задоволений собою,

Коли блювотна маса з горла хлиє річкою.

Коли наступного дня ломить кожен суглоб,

Коли бажання кайфу душить наче удав.

Тобі потрібні твої руки, щоб тільки дзвонити,

І голос потрібен для того, щоби про це говорити.

І ноги потрібні, щоб за цим бігти,

І гроші тільки для того, щоби за це віддати.

Ти говориш, що ти вільний, ти про це кричиш,

Але ти залежить від того, на чому ти стирчиш.

І не залишилося нікого, ні друзів, не ворогів,

Коли ти дивишся на світ обсягом наречених зіниць.

Ви, начебто, разом і ви, начебто, друзі,

І ти ділишся з ним усім тим, що маєш.

Ти зараз йому відсипеш і він це візьме,

А за місяць чи рік твій найкращий друг помре.

І ти вбиватимешся, чому сталося так.

Серед вас двох був ще третій – ворог.

Тобі треба вирішувати, що ти робитимеш з ним.

Або ти чи він - віч-на-віч.