Нежность - Дельфин

Она спит, понимаешь, она уснула

Ее до утра нельзя будить

Ночь ее в комочек свернула

Глаза помогла закрыть

Она сама проснется когда солнце захочет

Когда птицы начнут в небо звать

Ты ее не буди, я прошу тебя очень

Чтобы мне не пришлось тебя убивать

Хорошо что она пока не знает

Сколько крови водою стало

Сколько душ каждый день в облака взлетает

В телах своих прожив мало

Сколько слез еще прольет небо синее

Из глаз людей черпая влагу

Что сила держится на чужом бессилии

И слабого в клочья рвут как бумагу

Мне ее сберечь надо

Хотя бы закрыть своим телом хилым

Чтобы липкие руки страха-гада

Не прикасались к плечам милым

Пусть она пока еще спит

Пусть ей снятся ветер и море

И пожалуйста, пусть она меня простит,

А я украду у нее горе

Я буду умирать, разрывая сердца

Если убивать, то идти до конца

Я буду умирать, разрывая сердца

Если убивать, то идти до конца до конца

За каждую причиненную ей боль

За каждый упавший с ее головы волос

Я в язвы ваши буду втирать соль

Ножом изогнутым вспоров брюшную полость

Пусть она пока еще спит

Ты её не буди, не стоит

Мир её может быть еще удивит

Если любовью глаза откроет

Я буду умирать, разрывая сердца

Если убивать, то идти до конца

Я буду умирать, разрывая сердца

Если убивать, то идти до конца до конца

Я буду умирать, разрывая сердца

Если убивать, то идти до конца

Я буду умирать, разрывая сердца

Если убивать, то идти до конца до конца

Вона спить, розумієш, вона заснула

Її до ранку не можна будити

Ніч її в грудочку згорнула

Очі допомогли закрити

Вона сама прокинеться, коли сонце захоче

Коли птахи почнуть у небо кликати

Ти її не буди, я прошу тебе дуже

Щоб мені не довелося тебе вбивати

Добре, що вона поки не знає

Скільки крові водою стало

Скільки душ щодня у хмари злітає

У тілах своїх проживши мало

Скільки сліз ще проллє синє небо

З очей людей черпаючи вологу

Що сила тримається на чужому безсиллі

І слабкого на шматки рвуть як папір

Мені її зберегти треба

Хоча б закрити своїм тілом кволим

Щоб липкі руки страху-гада

Не торкалися милих плечей

Нехай вона поки що спить

Нехай їй сняться вітер та море

І будь ласка, нехай вона мене вибачить,

А я вкраду в неї горе

Я помиратиму, розриваючи серця

Якщо вбивати, то йти до кінця

Я помиратиму, розриваючи серця

Якщо вбивати, то йти до кінця до кінця

За кожний завданий їй біль

За кожне волосся, що впало з її голови,

Я в виразки ваші втиратиму сіль

Ножем вигнутим всупереч черевну порожнину

Нехай вона поки що спить

Ти її не буди, не варто

Світ її може бути ще здивує

Якщо кохання очі відкриє

Я помиратиму, розриваючи серця

Якщо вбивати, то йти до кінця

Я помиратиму, розриваючи серця

Якщо вбивати, то йти до кінця до кінця

Я помиратиму, розриваючи серця

Якщо вбивати, то йти до кінця

Я помиратиму, розриваючи серця

Якщо вбивати, то йти до кінця до кінця