Листья - Дельфин

Открой глаза, не расплескав последних снов, — они мои.

В них бирюза, дыханье моря, крик китов и корабли.

Я здесь живу, на берегу бескрайних слёз, в тени ресниц.

Я жду с печальным ядом лунных ос, туманных птиц.

Пришла беда.

На алом льду глухих штормов стальной гарпун.

Кипит вода, аккордом крови рвут китов канаты струн.

Весь чёртов мир — протяжный, страшный вой;

дрожание век.

Дурной клавир, гудит сквозь бурю китобой и пены снег.

Открой глаза.

Всё та же трещина небес в стекле окна.

Прошла гроза.

Мой сон стремительно исчез.

Твоих волос копна.

Где я теперь?

С какой я стороны листа упавшего в траву.

Поверь, — я сон тобой убитого кита;

сон наяву.

Розплющ очі, не розплющивши останніх снів,— вони мої.

В них бірюза, дихання моря, крик китів і кораблі.

Я тут живу, на березі безкрайніх сліз, тіні вій.

Я чекаю з сумною отрутою місячних ос, туманних птахів.

Прийшла біда.

На льоду глухих штормів сталевий гарпун.

Кипить вода, акордом крові рвуть кити канати струн.

Весь чортів світ - протяжне, страшне виття;

тремтіння повік.

Поганий клавір, гуде крізь бурю китобою і піни сніг.

Відкрий очі.

Усе та ж тріщина небес у склі вікна.

Пройшла гроза.

Мій сон швидко зник.

Твоє волосся копиця.

Де я тепер?

З якої я боку листа впав у траву.

Повір, - я - сон тобою вбитого кита;

сон наяву.