26.10.02 - Дельфин

Не убежать, не спрятаться нитками в кровавых швах,

Будут искать, делая дыры в головах.

Новые платья режут на спинах испорченных тел,

Сестры и братья.

Ведь этого ты и хотел!

Ее больше нет!

И тот, кто любил, упал.

Пулей в хребет на вылет врага разорвал.

И вскрытое сердце прижалось щенком к опустевшей земле,

Стучась в ее дверцу теплым еще желе.

Припев:

Заплетая в косы кружева,

Бесконечно красною рекой.

Вырывалась брызгами душа,

Разрываясь криком над тобой.

Правда глупа, застыла камнями в скорбь имен,

Брызжет слюна на пахнущий раем шорох знамен.

Выстрел — осиное жало преодолел последний предел.

Тебе этого мало?

Это все, что ты хотел?

Заплетая в косы кружева,

Бесконечно красною рекой.

Вырывалась брызгами душа,

Разрываясь криком над тобой.

Не втекти, не сховатися нитками в кривавих швах,

Шукатимуть, роблячи дірки в головах.

Нові сукні ріжуть на спинах зіпсованих тіл,

Сестри та брати.

Адже цього ти і хотів!

Її більше немає!

І той, хто любив, упав.

Кулею в хребет на виліт ворога розірвав.

І розкрите серце притулилося цуценям до спустілої землі,

Стукаючи в її дверці теплим ще желе.

Приспів:

Заплітаючи в коси мережива,

Нескінченно червоною річкою.

Виривалася бризками душа,

Розриваючись криком над тобою.

Правда дурна, застигла камінням в скорбота імен,

Бризче слина на пахучий раєм шаруд прапорів.

Постріл — осине жало подолав останню межу.

Тобі цього мало?

Це все, що ти хотів?

Заплітаючи в коси мережива,

Нескінченно червоною річкою.

Виривалася бризками душа,

Розриваючись криком над тобою.