De Rivier - De Kift

Ik ben op een mooie avond

Naar de Bristolstraat gegaan

En daar leken de passanten

Op een veld van golvend graan

Bij de spoorbrug over 't water

Zong een man een liefdeslied

Dat weerklonk onder de bogen:

«Echte liefde eindigt niet

Liefste, ik zal van je houden

Tot rivieren over bergen springen

Van China tot in Afrika

De vissen in de straten zingen

Tot de diepe, grijze Noordzee

Aan een lijn te drogen hangt

En de Grote Beer de Kleine

In zijn armen terugverlangt

Uren, dagen, maanden, jaren

Vlieden als een schaduw heen?

Niet voor mij, aan wie de liefde

Als een nieuwe god verscheen."

Maar de klokken gingen grommen

Gingen bonzen, wijd en zijd:

«Laat de Tijd je niet bedriegen

Niemand overwint de Tijd

In de grot van boze dromen

In het Oordeel na de lust

Zit de Tijd op jou te loeren

En hij kucht, wanneer jij kust

Want in hoofdpijn en in zorgen

Wordt het leven zwak en vaag

Tot de Tijd zijn prooi komt halen

Morgen of wellicht vandaag

Sneeuw maakt ook de groenste dalen

Tot een witte woestenij

En de sprongkracht van de danser

Is op zekere dag voorbij

Steek je handen in het water

Tot je polsen toe erin

Vraag dan, wat er is gebleven

Van het prachtige begin

In de gangkast kraakt een gletsjer

Een woestijn is het ledikant

En de barst in de theepot

Is een laan naar Dodenland

Als gelovigen gaan vloeken

En de dief de waakhond bijt

En Sneeuwwitje voor haar dwergen

Haar slanke benen spreidt

Kijk dan even in de spiegel

Kijk je wanhoop maar eens aan

Want het leven blijft een zegen

Al is alles vreemd gegaan

Blijf maar uit het raam staan kijken

Huil een beetje voor mijn part

Hou van je duistere buurman

Met heel je duister hart."

Daar werd heel diep in de avond

Klok noch minnaar meer gehoord

De rivier met zijn diep water

Stroomde onverschillig voort

Я в гарного вечора

Пішов на Брістоль-стріт

І здавалося, що перехожі

На полі хвилястого зерна

На залізничному мосту через воду

Чоловік заспівав пісню про кохання

Це лунало під арками:

«Справжнє кохання не закінчується

Коханий, я буду любити тебе

Поки річки не перескакують через гори

Від Китаю до Африки

Риба на вулицях співає

До глибокого сірого Північного моря

Висіти на волосіні для сушки

І Велика Ведмедиця Мала

В його обіймах тягнеться назад

Години, дні, місяці, роки

Втікати, як тінь?

Не для мене, до кого любов

Коли з’явився новий бог».

Але дзвони почали гарчати

Пішов стук, далеко-вшир:

«Не дозволяйте часу обдурити вас

Ніхто не долає Час

У печері поганих снів

На суді за пожадливості

Чи час спостерігає за вами

І він кашляє, коли ти цілуєшся

Тому що в головних болях і в турботах

Життя стає слабким і невиразним

Поки не прийде час дістати здобич

Завтра чи, можливо, сьогодні

Сніг також створює найзеленіші долини

На білу пустку

І сила стрибків танцюриста

Один день закінчився

Опустіть руки у воду

У ньому до зап'ястя

Потім запитайте, що залишилося

З прекрасного початку

У шафі в коридорі скрипить льодовик

Пустеля — це ліжечко

І тріщина в чайнику

Це проспект до Дедленду

Коли віруючі клянуться

І злодій кусає сторожового пса

І Білосніжка для своїх гномів

Розставте її стрункі ноги

Тоді подивіться в дзеркало

Подивіться на свій розпач

Бо життя – це благо

Але все пішло не так

Просто продовжуйте дивитися у вікно

Поплач трошки з моєї сторони

люблю тебе темного сусіда

Усім своїм темним серцем».

Був дуже глибокий вечір

Ні годинник, ні коханець більше не чули

Річка з глибокою водою

Текла далі байдуже