Claxon - De Kift

We hadden de aanloop naar het laatste plateau bereikt

Nu was de zon van goud, de lucht felblauw.

Het einde van

De reis was nabij.

Door de vallei waaide een nobele wind

De wolken hingen vlak boven ons en plotseling, vanaf

Een hoog punt, zagen we de stad beneden ons uitgestrekt

Liggen in zijn krater vol stadsrook en vroege avondlichten

Admiraal B wreef over zijn buik en keek met rode ogen

Naar de hemel

O, Paradijselijk dal. O, Heer, wat zal ik?

Waar zal ik heen?

Wij gaan jezusmeters hoog.

Nu kan ik vliegen met messen

Als veren.

Hoor maar, ik rinkel, ik rinkel…

Toen daverde de stad ons tegemoet.

We reden langs

Drukke cafés, krottige vaudevilletheaters en massa’s

Lichtjes.

In vervagende stegen zagen we eenzame gestaltes

We werden toegeschreeuwd door krantenjongens

Monteurs sjokten op blote voeten door de straten met

Hun steeksleutels en dotten poetskatoen.

Het hield niet

Op.

We zwierven als in een droom door de stad.

We

Werden ingehaald en gesneden door woeste chauffeurs

Grijnzend achter hun stuurwiel

O, Paradijselijk dal. O, Heer, wat zal ik?

Waar zal ik heen?

Wij gaan jezusmeters hoog.

Nu kan ik vliegen met messen

Als veren

Ми дійшли до останнього плато

Тепер сонце було золотим, небо яскраво-блакитне.

Кінець

Подорож була близько.

Долиною віяв благородний вітер

Хмари нависли просто над нами і раптом з

Висока точка, ми побачили місто, розкинуте під нами

Лежачи в кратері, повному міського диму та ранніх вечірніх вогнів

Адмірал Б потер живіт і подивився червоними очима

До небес

О, райська долино, Господи, що мені?

Куди мені йти?

Ми підіймаємось до крила.

Тепер я можу літати з ножами

Як пір'я.

Слухай, я дзвоню, я дзвоню…

Тоді місто гримнуло на нас.

Ми  проїжджали повз

Гамірні кав'ярні, занедбані водевільні театри та "маси"

трохи.

У згасаючих алеях ми побачили самотні постаті

На нас кричали папірці

Механіки босоніж по вулицях с

Їх гаечні ключі і точки очищення бавовни.

Це не витримало

Увімкнено.

Ми блукали містом, наче уві сні.

ми

Були обігнані та зрізані лютими водіями

Посміхаючись за їхнім кермом

О, райська долино, Господи, що мені?

Куди мені йти?

Ми підіймаємось до крила.

Тепер я можу літати з ножами

як пір'я