Le pauvre vieux - Claude Barzotti

Assis les mains en poches, sur une banquette de métro

Il est bientôt cinq heures, il va commencer son boulot

Un vieil accordéon qu’il traîne depuis des années

Un peu désaccordé mais il va le faire éclater

Parfois, parfois il voudrait bien mourir, le pauvre vieux

De la monnaie que l’on lui jette, il est honteux

Il baisse la tête, d’un regard triste, il dit merci

Sans le savoir, vous lui avez rendu la vie

Alors il fait chanter son instrument, le pauvre vieux

Plus fort que mille accordéons, le pauvre vieux

Bien sûr qu’il a rêvé d'être un grand musicien

Mais dans la vie on ne choisit pas son destin

Parfois, quand il s’arrête pour se rouler une cigarette

Il se met à regarder le décor qui n’a pas changé

Les posters déchirés, un vieil pendule arrêté

Qui depuis des années, n’a jamais été réparé

Parfois, parfois il voudrait bien mourir, le pauvre vieux

De la monnaie que l’on lui jette, il est honteux

Il baisse la tête, d’un regard triste, il dit merci

Sans le savoir, vous lui avez rendu la vie

Alors il fait chanter son instrument, le pauvre vieux

Plus fort que mille accordéons, le pauvre vieux

Bien sûr qu’il a rêvé d'être un grand musicien

Mais dans la vie on ne choisit pas son destin

Un jour où l’autre, le pauvre vieux nous quittera

Et dans les couloirs du métro il manquera

Toutes ses chansons qui font penser à l’Italie

Toutes ses chansons qu’il a jouées toute sa vie

Сидячи руки в кишенях, на лавці в метро

Вже майже п’ята година, він збирається приступити до роботи

Старенький акордеон, який він тягне за собою роками

Трохи не в тон, але він змусить це вийти

Іноді, іноді він хотів би померти, бідний старий

Він соромиться кинутих в нього монет

Опускає голову, з сумним поглядом каже дякую

Сам того не знаючи, ти повернув його до життя

Тому він змушує співати свій інструмент, бідний старий

Голосніше тисячі акордеонів, бідний старий

Звичайно, він мріяв бути великим музикантом

Але в житті ти не обираєш свою долю

Іноді, коли він зупиняється, щоб згорнути сигарету

Він починає дивитися на пейзаж, який не змінився

Порвані плакати, зупинився старий маятник

Який роками не ремонтувався

Іноді, іноді він хотів би померти, бідний старий

Він соромиться кинутих в нього монет

Опускає голову, з сумним поглядом каже дякую

Сам того не знаючи, ти повернув його до життя

Тому він змушує співати свій інструмент, бідний старий

Голосніше тисячі акордеонів, бідний старий

Звичайно, він мріяв бути великим музикантом

Але в житті ти не обираєш свою долю

Одного разу бідний старий покине нас

А в коридорах метро він буде сумувати

Всі його пісні, які змушують думати про Італію

Всі свої пісні він грав усе життя