Le rital - Claude Barzotti

A l'école quand j'étais petit, je n’avais pas beaucoup d’amis.

J’aurais voulu m’appeller Dupond, avoir les yeux un peu plus clairs,

Je revais d'être un enfant blanc, j’en voulais un peu à mon père.

C’est vrai je suis un étranger, on me l’a assez répété

J’ai les cheveux couleur corbeau, je viens du fond de l’Italie,

Et j’ai l’accent de mon pays, Italien jusque dans la peau.

Refrain:

Je suis rital et je le reste, et dans le verbe et dans le geste,

Vos saisons sont devenues miennes, et ma musique est italienne.

Je suis rital dans mes colères, dans mes douceurs et mes prières,

J’ai la mémoire de mon espèce, je suis rital et je le reste.

J’aime les amours de Verone, les spaghettis, le minestrone,

Et les filles de Napoli, du rhin, rhum et mes voisines,

Et la Joconde de Vinci qui se trouve Hélas à Paris.

Mes yeux délavés par les pluies de vos automnes et de l’ennui,

Et par vos brumes silencieuses, j’avais bien l’humeur voyageuse

Mais de raccourci en détour j’ai toujours fait l’aller-retour.

Retour au refrain (1fois)

C’est vrai je suis un étranger, on me l’a assez répété

J’ai les cheveux couleur corbeau, mon nom à moi c’est Barzotti,

Et j’ai l’accent de mon pays, Italien jusque dans la peau

У школі, коли я був маленьким, у мене не було багато друзів.

Я хотів би, щоб мене звали Дюпон, щоб очі були хоч трохи ясніші,

Мріяла бути білою дитиною, трохи образилася на батька.

Це правда, я чужа людина, мені наговорили досить

У мене вороняне волосся, я родом із глибини Італії,

І я маю акцент моєї країни, італійський аж до шкіри.

Приспів:

Я ритуальний і ним залишаюся, і в слові, і в жесті,

Твої пори року стали моїми, а моя музика італійською.

Я рітальний у своєму гніві, у моїх солодощах і моїх молитвах,

У мене є пам'ять про свій вид, я ритальний і ним залишаюся.

Мені подобається любов з Верони, спагетті, мінестроне,

І дівчата Неаполя, Рейну, Рому і моїх сусідів,

І Мона Ліза Вінчі, яка, на жаль, у Парижі.

Мої очі, вимиті дощами твоєї осені і нудьги,

І біля твоїх мовчазних туманів я був у мандрівному настрої

Але від ярлика до об’їзду я завжди ходив туди й назад.

Назад до приспіву (1 раз)

Це правда, я чужа людина, мені наговорили досить

У мене вороняне волосся, мене звати Барзотті,

І я маю акцент моєї країни, італійський до шкіри