Florence - Claude Barzotti

Elle avait la couleur du ciel au fond des yeux,

Et des brises d’ailleurs caressaient ses cheveux.

Elle avait la richesse des secrets féminins,

Elle avait la tendresse dans le creux de sa main.

Y’avait une musique qui jouait dans son coeur,

Elle était romantique et croyait au bonheur,

Elle avait l’innocence d’une fille à 15 ans,

Mais savait les nuances que l’on sait à 30 ans.

Refrain:

Florence, Florence, ton sillage s’efface,

Florence, je cherche encore ta trace,

Florence, je pense encore à toi, tu danses encore en moi,

Je pense encore à nous.

Elle avait fait de moi un amoureux docile,

Don Juan d’autrefois, voix devenue fragile,

Elle était l’avantage d’un refrain de je t’aime,

J'étais devenu sage, bien fini ma bohème.

Elle chantait l’Italie, le Garig et le latin,

Elle veillait mes nuits, s’endormait au matin.

Elle avait la pudeur d’une fille, d’une enfant,

Mais savait les douceurs que l’on sait à 30 ans,

Retour au refrain (2fois)

В її очах був колір неба,

І вітерець звідусіль пестив її волосся.

Вона мала багатство жіночих секретів,

У неї була ніжність на долоні.

В її серці грала музика,

Вона була романтичною і вірила в щастя,

Вона мала невинність дівчини в 15 років,

Але знав нюанси, які знає людина в 30.

Приспів:

Флоренс, Флоренс, твій слід згасає,

Флоренс, я все ще шукаю твій слід,

Флоренс, я все ще думаю про тебе, ти все ще танцюєш у мені,

Я все ще думаю про нас.

Вона зробила мене слухняним коханцем,

Дон Хуан минулого, голос став тендітним,

Вона була бенефісом хору Я люблю тебе,

Я став мудрим, добре закінчив свою богему.

Вона співала італійську, гарігську та латинську,

Вона спостерігала за моїми ночами, вранці заснула.

Вона мала скромність дівчини, дитини,

Але знав солодощі, які знає людина в 30,

Назад до хору (2 рази)