Du entschuldige i kenn' di - Bernhard Brink

Wenn ich so in die Vergangenheit schau,

dann seh' ich ein Mädchen mit Augen so blau.

Ein Blau,

das läßt sich mit gar nichts and’rem vergleichen.

Sie war in der Schule der große Schwarm,

von mir und meinen Freunden,

doch dann am letzten Schultag

stellte das Leben seine Weichen.

Wir hab’n uns sofort aus den Augen verloren,

hab' mich oft gefragt,

was ist aus ihr geworden.

Die Wege, die wir zwei gegangen sind,

war’n nicht die gleichen.

Und vorgestern sitz' ich im Stammlokal,

ich schau in zwei Augen und weiß auf einmal,

Es ist dieses Blau,

das läßt sich mit gar nichts vergleichen.

Du entschuldige, ich kenn' Dich,

bist Du nicht die Kleine,

die ich schon als Bub gern gemocht hab'?

Die mit 13 schon kokett war,

mehr als es erlaubt war

und enge Jeans getragen hat?

Ich konnt' nächtelang nicht schlafen,

nur weil Du im Schulhof einmal mir zugezwinkert hast.

Komm wir streichen 15 Jahr,

hol’n jetzt alles nach,

als ob dazwischen einfach nichts war.

Sie schaut mich 'ne halbe Minute lang an,

sie schaut, daß ich gar nichts mehr sagen kann.

Ich sitz wie gelähmt gegenüber

und kann’s gar nicht fassen,

ich hör' keine Musik mehr

und wart' nur drauf,

dass sie endlich sagt,

Du, jetzt wach ich auf.

Der Bernhard, der neben uns wohnte

bei uns in der Straße.

Sie zwinkert mir zu wie vor 15 Jahr’n,

sie sagt: «Na wie geht’s denn,

mein Bernhard, na klar.

Du hast auch schon sehr lang

nichts mehr von Dir hören lassen.»

Ich nick' nur,

«Sehr lang, ja viel zu lang».

Sie meint: «Komm probier’n wir’s

ab heut' mal zu zweit».

Und später sag ich lachend

noch einmal zu ihr auf der Straße:

Du entschuldige, ich kenn' Dich,

bist Du nicht die Kleine,

die ich schon als Bub gemocht hab'?

Die mit 13 schon kokett war,

mehr als es erlaubt war

und enge Jeans getragen hat?

Ich konnt' nächtelang nicht schlafen,

nur weil Du im Schulhof einmal mir zugezwinkert hast.

Komm wir streichen 15 Jahr,

hol’n jetzt alles nach,

als ob dazwischen einfach nichts war.

Du entschuldige, ich kenn' Dich,

bist Du nicht die Kleine,

die ich schon als Bub gemocht hab'?

Die mit 13 schon kokett war,

mehr als es erlaubt war

und enge Jeans getragen hat?

Ich konnt' nächtelang nicht schlafen,

nur weil Du im Schulhof einmal mir zugezwinkert hast.

Komm wir streichen 15 Jahr,

hol’n jetzt alles nach,

als ob dazwischen einfach nichts war.

Komm wir streichen 15 Jahr,

holen jetzt alles nach,

als ob dazwischen einfach nichts war.

Коли я так дивлюсь у минуле,

потім я бачу дівчину з такими блакитними очима.

синій,

що не можна порівняти ні з чим іншим.

Вона була закоханою в школі

від мене та моїх друзів

але тоді в останній день школи

життя визначило свій хід.

Ми відразу втратили одне одного з поля зору

Я часто питав

що з нею сталося.

Шляхи, якими ми обоє йшли

не були однаковими.

А позавчора я сидів у місцевому барі,

Дивлюсь у два очі і раптом дізнаюся

Це такий синій

ніщо з цим не порівняється.

Вибачте, я вас знаю

хіба ти не маленький?

що мені подобалося, коли я був хлопчиком?

який уже кокетував у 13 років,

більше, ніж дозволено

і носив вузькі джинси?

Я не міг спати всю ніч

тільки тому, що ти колись підморгнув мені на шкільному подвір’ї.

Викреслимо 15 років

наздогнати все зараз

ніби просто нічого між ними не було.

Вона дивиться на мене півхвилини

вона бачить, що я більше нічого не можу сказати.

Я сиджу навпроти нього, паралізований

і не можу в це повірити

Я більше не слухаю музику

і просто чекати

що вона нарешті каже

Ти, тепер я прокинусь.

Бернхарда, який жив по сусідству з нами

з нами на вулиці.

Вона підморгує мені, як 15 років тому,

вона каже: «Ну, як ти,

мій Бернхард, звичайно.

Ви також були дуже довго

нехай більше нічого від тебе не чути».

Я просто киваю

«Дуже довго, так, занадто довго».

Вона каже: «Давайте спробуємо

відтепер на двох».

А пізніше я кажу сміючись

знову їй на вулицю:

Вибачте, я вас знаю

хіба ти не маленький?

що мені вже подобалося як хлопчик?

який уже кокетував у 13 років,

більше, ніж дозволено

і носив вузькі джинси?

Я не міг спати всю ніч

тільки тому, що ти колись підморгнув мені на шкільному подвір’ї.

Викреслимо 15 років

наздогнати все зараз

ніби просто нічого між ними не було.

Вибачте, я вас знаю

хіба ти не маленький?

що мені вже подобалося як хлопчик?

який уже кокетував у 13 років,

більше, ніж дозволено

і носив вузькі джинси?

Я не міг спати всю ніч

тільки тому, що ти колись підморгнув мені на шкільному подвір’ї.

Викреслимо 15 років

наздогнати все зараз

ніби просто нічого між ними не було.

Викреслимо 15 років

наздогнати все зараз

ніби просто нічого між ними не було.