La résiliation - Grand Corps Malade, Ben Mazué

D’abord il y aura le manque

Collé à la peau, chevillé

À nous pourrir la vie, chacun de son côté

À questionner ce choix, celui d'être parti et de s'être quitté

Comme si c'était pas assez dur de se séparer, de changer d’existence

D’accepter de renoncer à l'éternalité de notre co-résidence

Tous les moments, tous les endroits

Se feront l'écho de notre histoire aussi

Nous rappelleront une anecdote et viendront à l’envie

Déclencher un auto-tsunami

Il nous restera les dossiers à fermer, le quotidien à clôturer

Les peurs qu’il faudra ceinturer

L’appartement, les assurances, la paperasse à la con

Il faudra tuer notre histoire à chaque résiliation

Cette obsession amère, cette souffrance continue

Cet appétit désert, le monde qu’on regarde par-dessus

Tantôt on vole, tantôt on chute

Souvent on chute, la tête en bas

Au bout de quelques mois, il nous restera ça

Une année ou deux passeront, la souffrance sera moins vive

Parfois même gageons que certains disent qu’elle disparaîtra

On repensera aux vacances, aux beaux endroits

Le sourire naissant on se rappellera certains jolis ébats

Il y aura encore çà et là de notre vie commune

Ce lit, ce canapé, cette lampe-lune

Un stylo survivant, à l’origine à toi

Devenu avec le temps un marqueur de nous

Là, au bout d’une année ou deux, il nous restera les souvenirs intacts qu’on

évoque sans haine

Et puis quelques objets qui trahissent naïvement mais sans causer de peine

Au bout de ce temps-là, il nous restera ça

Each time we talk about love

It’s with always and never

Always and never

Les années passant, quatre, cinq, ça change selon les gens, les souvenirs

terniront

Quelques bribes seulement restées accrochées au cœur mais loin de la raison

Les objets auront vécu, seront cassés

Le lit, le canapé ont été remplacés

Plus rien ne vit, plus rien n’a survécu

On a rasé notre île à force d’oublier pour avancer pour éviter les rechutes

stériles

Et pour ne pas froisser l’amoureuse d’aujourd’hui

On finit par effacer l’amour qui a péri

Il reste encore cet abonnement à nos deux noms mais qui ne veut plus rien dire

Alors pour enfin clore cette résiliation, pour enfin en finir

Je décide, pourtant on le fait jamais, de t’appeler

Mais c’est même plus le bon numéro

Alors je me dis: «voilà, alors un abonnement à nos deux noms finalement au

bout de ce temps là, c’est ce qui nous restera »

Спочатку буде брак

Приклеєні до шкіри, прикріплені

Зруйнувати нам життя, кожен сам по собі

Поставити під сумнів цей вибір, піти і піти

Ніби не важко було розлучитися, змінити своє існування

Погодитися відмовитися від вічності нашого співжиття

Усі часи, всі місця

Відгукнеться і наша історія

Нагадує нам анекдот і заздрить

Викликати самоцунамі

Ми все одно маємо закрити файли, щоденно закрити

Страхи, які доведеться подолати

Квартира, страховка, фігня

Нам доведеться вбивати нашу історію з кожним припиненням

Ця гірка одержимість, ці страждання продовжуються

Цей порожній апетит, світ, на який ми дивимося

Іноді ми летимо, іноді падаємо

Часто ми падаємо догори ногами

Через кілька місяців ми залишимося з цим

Пройде рік-два, страждань стане менше

Іноді ми навіть закладаємо, що дехто каже, що він зникне

Згадаємо про відпочинок, красиві місця

Зароджується посмішка ми запам'ятаємо приємними витівками

Буде ще тут і там нашого спільного життя

Це ліжко, цей диван, ця місячна лампа

Вижила ручка, спочатку ваша

Стань з часом маркером для нас

Там через рік-два ми залишимося з неушкодженими спогадами

викликати без ненависті

А потім якісь предмети, які зраджують наївно, але не завдають болю

Після закінчення цього часу ми залишимося з цим

Кожен раз ми говоримо про кохання

Це з завжди і ніколи

Завжди і ніколи

Минають роки, чотири, п’ять, це змінюється залежно від людей, спогадів

потьмяніє

Лише кілька клаптиків застрягли в серці, але далекі від розуму

Предмети оживуть, будуть розбиті

Замінено ліжко, диван

Більше нічого не живе, більше нічого не вижило

Ми зруйнували наш острів, забувши рухатися вперед, щоб уникнути рецидивів

стерильна

І щоб не образити сьогоднішнього коханця

Ми в кінцевому підсумку стираємо любов, яка загинула

Існує ще ця підписка на наші два імена, але вона більше нічого не означає

Тож нарешті закрити це припинення, нарешті покінчити з ним

Я вирішив, але ми ніколи не робимо, щоб подзвонити вам

Але це вже навіть не правильне число

Тож я кажу: «Ось, нарешті підписка на наші імена

після цього часу, це те, що нам залишиться"