Enfants du désordre - Grand Corps Malade

Il regarde son décor, s’enfoncer dans la nuit

Il fait froid, il est tard mais il ne rentre pas chez lui

Tout au fond d’son regard, il ne fait pas ses douze ans

Alors de faire ses devoirs, il pense à faire de l’argent

Sa vie est agressive alors il le lui rend bien

Il s’est battu de nombreuses fois, il ne sait plus combien

Il a grandi trop vite, loin des histoires à l’eau d’rose

Il a vu son voisin se faire planter pour une dose

On a enlevé l’innocence dans son propre logiciel

Et au-dessus d’son immeuble, y a pas souvent d’arc-en-ciel

À l'âge où les autres jouent, lui il se défend

Au milieu du désordre, il n’a plus le temps d'être un enfant

Sombre le monde quand on voit qu’une seule partie

Il ne sait pas dire à quel point il souffre

Sur le chemin, il a croisé des navires

Qui sont tombés bien trop bas dans le gouffre

Il compte plus les heures seul

On lui a dit juste: «Tais-toi et bouffe»

Dans la cité rien ne lui glace le sang

Pour lui il n’y a ni après ni avant

Il n’a pas connu l'état d'être enfant

Et il compte plus les heures, seul

Oh-oh-oh-oh (seul, seul)

«Tais-toi et bouffe»

Il regarde son décor s’enfoncer dans la peur

Y a des cris dehors, il connait ça par cœur

À vingts minutes de chez lui, les beaux quartiers s’allument

Il n’a connu qu’la misère et ses reflets dans l’bitume

Son espoir s’est usé dans une cage d’escalier

Sa part d’ange s’est fanée au quatorzième palier

À traîner avec les grands, il en perd son âge

Il est presque né violent, c’est pas un personnage

Son père est trop absent, sa mère est dépassée

Il passe le temps à faire le gai devant le bâtiment C

Avant d’apprendre à sourire, il a appris à mordre

Il est parmi tant d’autres un enfant du désordre

Enfant du désordre

La violence est une rancœur qu’on a laissé grandir

Une colère prisonnière qui ne veut plus partir

Oh-oh-oh

Les enfants du désordre ne savent que se défendre

La société les juge avant de les entendre

Oh-oh-oh-oh

«Tais-toi et bouffe»

Il regarde son avenir s’enfoncer dans l’impasse

Aucun projet en vue, les questions qui s’entassent

Il regarde la vie des autres pour oublier ses drames

Sa vie à lui ne ressemble pas aux story d’Instagram

Il n’est pas malheureux puisqu’il ne cherche pas l’bonheur

À qui la faute s’il n’a pas les mêmes chances qu’ailleurs?

La faute à sa cité, la faute à pas d’chance

La faute au manque d’argent, la faute à la France

La faute au manque d’illusion, au fatalisme rampant

La faute à l'état français qui ferme les yeux depuis trente ans

La faute au manque d’horizon, la faute aux grilles tout autour

Au manque de considération, la faute au manque d’amour

Au manque d’amour

La violence est une rancœur qu’on a laissé grandir

Une colère prisonnière qui ne veut plus partir

Oh-oh-oh

Les enfants du désordre ne savent que se défendre

La société les juge avant de les entendre

Oh-oh-oh-oh

«Tais-toi et bouffe»

Він дивиться на свої краєвиди, занурюючись у ніч

Холодно, пізно, але він не повертається додому

Глибоко в його очах, він виглядає не дванадцять

Тож робіть домашнє завдання, він думає про заробіток

Його життя агресивне, тому він повертає його

Він багато разів бився, не знає скільки

Він виріс занадто швидко, далеко від історій з трояндовою водою

Він бачив, як його сусіда схопили за ремонт

Ми витягли невинність із власного програмного забезпечення

А над його будівлею не часто буває веселка

У віці, коли грають інші, він захищається

Серед безладу він уже не встигає бути дитиною

Затьмарює світ, коли ви бачите лише одну частину

Він не може сказати, наскільки йому боляче

По дорозі він проходив повз кораблі

Хто надто низько впав у прірву

Він більше не лічить години наодинці

Йому просто сказали: «Заткнись і їж»

У місті ніщо не заморожує його кров

Для нього немає ні після, ні до

Він не знав, у якому стані є дитина

І він сам лічить години

О-о-о-о (один, сам)

«Заткнись і їж»

Він дивиться, як його краєвид тонуть від страху

Надворі крики, він це знає напам’ять

За двадцять хвилин від його дому висвітлюються елітні квартали

Він знав лише нещастя та його відблиски в асфальті

Його надія вичерпалася на сходовій клітці

Її ангельська частина вицвіла на чотирнадцятому ярусі

Тусуючись із великими хлопцями, він втрачає свій вік

Він майже народився жорстоким, він не характер

Батько надто відсутній, мати пригнічена

Він проводить свій час, дуріючи перед будівлею C

Перш ніж він навчився посміхатися, він навчився кусатися

Серед багатьох інших він є дитиною безладу

дитина безладу

Насильство - це образа, якій дозволили рости

Захоплений гнів, який не хоче йти

ой ой ой

Діти безладу вміють тільки захищатися

Суспільство судить їх до того, як почує їх

ой ой ой ой

«Заткнись і їж»

Він спостерігає, як його майбутнє занурюється в глухий кут

Планів не видно, питань накопичується

Він дивиться на життя інших, щоб забути свої драми

Його життя не схоже на історії в Instagram

Він не нещасний, тому що не шукає щастя

Чия провина, якщо він не має таких шансів, як деінде?

Виною його місто, виною невезіння

Виною нестачі грошей, виною Франції

Відсутність ілюзій, розгул фаталізму

Вина французької держави, яка тридцять років закривала очі

Виною відсутність горизонту, виною воріт навколо

У відсутності уваги, провина у відсутності любові

За браком любові

Насильство - це образа, якій дозволили рости

Захоплений гнів, який не хоче йти

ой ой ой

Діти безладу вміють тільки захищатися

Суспільство судить їх до того, як почує їх

ой ой ой ой

«Заткнись і їж»