Не надо - Александр Серов

Не надо, не надо, слов лишних не надо,

Встреч больше не надо и грусти не надо.

Но что же случилось с тобой и со мною?

Что вдруг изменилось той ранней весною?

Прошлое снова продлится

Для того, кто в любовь свою верит, —

Не уносятся листья и птицы без следа…

Как возвратить нашу песню,

Лишь однажды судьбою пропетой

В то прекрасное звездное лето для тебя?

Но море молчало,

Лишь чайки кричали,

Так больно кричали,

В наш май возвращали…

Как я люблю твои руки,

Твои руки, глаза и улыбку!

Не исчезла любовь, не угасла без следа!

И повторить всё, что было,

Я смогу, если только захочешь.

Зазвучит в сердце трепет той ночи, как струна…

Но море молчало,

Лишь чайки кричали,

Так больно кричали,

В наш май возвращали…

Как я люблю твои руки,

Твои руки, глаза и улыбку!

Не исчезла любовь, не угасла без следа!

И повторить всё, что было,

Я смогу, если только захочешь.

Зазвучит в сердце трепет той ночи, как струна…

Не треба, не треба, слів зайвих не треба,

Зустріч більше не треба і сумувати не треба.

Але що трапилося з тобою і зі мною?

Що раптом змінилося тієї ранньої весни?

Минуле знову продовжиться

Для того, хто в любов свою вірить,—

Не вноситься листя і птиці без сліду.

Як повернути нашу пісню,

Лише одного разу долею проспіваною

У то прекрасне зіркове літо для тебе?

Але море мовчало,

Лише чайки кричали,

Так боляче кричали,

У наш травень повертали…

Як я люблю твої руки,

Твої руки, очі та посмішку!

Не зникло кохання, не згасло без сліду!

І повторити все, що було,

Я зможу, якщо тільки захочеш.

Зазвучить у серці трепет тієї ночі, як струна…

Але море мовчало,

Лише чайки кричали,

Так боляче кричали,

У наш травень повертали…

Як я люблю твої руки,

Твої руки, очі та посмішку!

Не зникло кохання, не згасло без сліду!

І повторити все, що було,

Я зможу, якщо тільки захочеш.

Зазвучить у серці трепет тієї ночі, як струна…