Я не верю - Александр Серов

Я не верю в безнадёжность,

Что понять любовь друг друга невозможно.

Если веришь и прощаешь -

Расставаясь, ты уходишь, возвращаясь...

Но почему её глаза во сне я вижу!..

Так отчаянно люблю и ненавижу...

Перелистана ещё одна страница,

Но душа моя - как раненая птица!..

Шелест листьев, сбитых ветром,

Пеленал траву под тихим лунным светом.

Кто влюблён был, кто был любимым,

Кто познал любовь - тот вряд ли был счастливым...

Я не верю, я не верю...

Но почему её глаза во сне я вижу!..

Так отчаянно люблю и ненавижу...

Перелистана ещё одна страница,

Но душа моя - как раненая птица!..

Но как же глупо всё получилось,

Бились так сердца, а чувства растворились...

И никто нам не даст ответа.

Знаем мы лишь - наша песня не допета.

Я не верю, я не верю...

Я не вірю у безнадійність,

Що зрозуміти кохання одне одного неможливо.

Якщо віриш і пробачаєш -

Розлучаючись, ти йдеш, повертаючись...

Але чому її очі уві сні я бачу!

Так відчайдушно люблю і ненавиджу...

Перегортана ще одна сторінка,

Але душа моя - як поранений птах!

Шелест листя, збитого вітром,

Пеленал траву під тихим місячним світлом.

Хто закоханий був, хто був коханим,

Хто пізнав кохання - той навряд чи був щасливим.

Я не вірю, я не вірю...

Але чому її очі уві сні я бачу!

Так відчайдушно люблю і ненавиджу...

Перегортана ще одна сторінка,

Але душа моя - як поранений птах!

Але як же безглуздо все вийшло,

Билися так серця, а почуття розчинилися.

І ніхто нам не дасть відповіді.

Знаємо ми лише - наша пісня недопета.

Я не вірю, я не вірю...