Моя богиня - Александр Серов

Пенный шелест волн нас повенчал,

Но благословения не дал.

Мы с тобой прощались навсегда

На рассвете дня.

Помнишь крики чаек над волной?

Помнишь тот бушующий прибой?

Золото песка манило нас своею красотой.

Твои глаза как блеск огня

Мне не сказали слова «Да».

Но ветер прокричал: «Моя богиня!»

И каждый жест, движенье рук

Мне отвечал подсердца стук

Я без тебя никто, моя богиня.

Ты моя загадка, мой каприз.

Плещет мне об этом моря бриз.

Вальс танцует звездный караван,

И я как будто пьян.

Твои глаза как блеск огня

Мне не сказали слова «Да».

Но ветер прокричал: «Моя богиня!»

И каждый жест, движенье рук

Мне отвечал подсердца стук

Я без тебя никто, моя богиня.

Где же ты теперь и с кем, друг мой?

Где неповторимый дивный сон?

Где твое сиянье миража?

Но как болит душа

Твои глаза как блеск огня

Мне не сказали слова «Да».

Но ветер прокричал: «Моя богиня!»

И каждый жест, движенье рук

Мне отвечал подсердца стук

Я без тебя никто, моя богиня.

Пінний шелест хвиль нас овінчав,

Але благословення не дав.

Ми з тобою прощалися назавжди

На світанку дня.

Пам'ятаєш крики чайок над хвилею?

Пам'ятаєш той бурхливий прибій?

Золото піску манило нас своєю красою.

Твої очі, як блиск вогню

Мені не сказали слова «Так».

Але вітер прокричав: «Моя богиня!»

І кожен жест, рух рук

Мені відповідав підсерцю стукіт

Я без тебе ніхто, моя богиня.

Ти моя загадка, моя примха.

Плеще мені про це моря бриз.

Вальс танцює зірковий караван,

І я ніби п'яний.

Твої очі, як блиск вогню

Мені не сказали слова «Так».

Але вітер прокричав: «Моя богиня!»

І кожен жест, рух рук

Мені відповідав підсерцю стукіт

Я без тебе ніхто, моя богиня.

Де ж ти тепер і з ким, друже мій?

Де неповторний чудовий сон?

Де твоє сяйво міражу?

Але як болить душа

Твої очі, як блиск вогню

Мені не сказали слова «Так».

Але вітер прокричав: «Моя богиня!»

І кожен жест, рух рук

Мені відповідав підсерцю стукіт

Я без тебе ніхто, моя богиня.