Свет надежды - Александр Серов

Знаю, не повторить…

В прошлое рвется нить

Волшебных дней.

Но вспоминаю вновь

Песню красивых слов

Мечты своей.

А мы с тобою на века

Строили замки из песка.

Прошлое — это мы,

В прошлом осталась ты,

Твой свет и взгляд.

Прошлое — это то,

Что не сумел никто

Вернуть назад.

То, что осталось навсегда

Белой сиренью для меня.

Припев:

От весны к весне,

Как в волшебном сне забвенья.

Ты приходишь из памяти

Прежних забытых лет.

Ты мгновенье мое,

Ты волшебной весны цветенье.

Как вдохновенье…

Надежды свет…

Мы с тобою другими стали.

И о чем мы с тобой мечтали —

Красивый сон.

В белых цветах сирени

Каждой порой весенней

Мне снится он.

Там, опьяненное этой шальной весной,

Остановилось как будто время

Для нас с тобой.

Припев:

От весны к весне,

Как в волшебном сне забвенья.

Ты приходишь из памяти

Прежних забытых лет.

Ты мгновенье мое,

Ты волшебной весны цветенье.

Как вдохновенье…

Надежды свет…

От весны к весне,

Как в волшебном сне забвенья.

Ты приходишь из памяти

Прежних забытых лет.

Ты мгновенье мое,

Ты волшебной весны цветенье.

Как вдохновенье…

Надежды свет…

Мой свет!

Как вдохновенье…

Как воскресенье…

как озаренье…

Ты мой свет!

Знаю, не повторити...

У минуле рветься нитка

Чарівні дні.

Але згадую знову

Пісню гарних слів

Мрії своєї.

А ми з тобою на століття

Будували замки з піску.

Минуле — це ми,

Минулого залишилася ти,

Твоє світло і погляд.

Минуле — це те,

Що не зумів ніхто

Повернути назад.

Те, що залишилося назавжди

Білим бузком для мене.

Приспів:

Від весни до весни,

Як у чарівному сні забуття.

Ти приходиш із пам'яті

Колишніх забутих років.

Ти мить моя,

Ти чарівної весни цвітіння.

Як натхнення…

Надії світло…

Ми з тобою іншими стали.

І про чим ми з тобою мріяли —

Гарний сон.

У білих кольорах бузку

Кожного часу весняного

Мені сниться він.

Там, п'яне цією шаленою весною,

Зупинився начебто час

Для нас із тобою.

Приспів:

Від весни до весни,

Як у чарівному сні забуття.

Ти приходиш із пам'яті

Колишніх забутих років.

Ти мить моя,

Ти чарівної весни цвітіння.

Як натхнення…

Надії світло…

Від весни до весни,

Як у чарівному сні забуття.

Ти приходиш із пам'яті

Колишніх забутих років.

Ти мить моя,

Ти чарівної весни цвітіння.

Як натхнення…

Надії світло…

Моє світло!

Як натхнення…

Як неділя…

як осяяння…

Ти моє світло!