Зима - Александр Розенбаум

Ах, зима ты моя зима

И молюсь я на лучик солнца.

Шапки снежные на домах,

И замёрзла вода в колодце.

Но горячим твоим губам

Не по чем леденящий холод.

Зиму вместе со мной с ума

Сводит взгляд твой и тёплый голос.

Долго не виделись, было мне туго

Лопнули струны вместе с подпругой.

Но волки не тронули лучшего друга

В тёмном лесу глухом.

Месяц в метелях — это уж слишком.

Здравствуй мой милый плюшевый мишка.

В дверь постучусь, ты сразу услышишь,

В тёплый веди свой дом.

Ми-восьмые стоят и ждут,

Как всегда дефицит погоды.

Позвоню тебе, разбужу,

Ну, какие там наши годы?

Отоспимся ещё в стогах.

Дунет ветер, наступит лето,

Ждет нас лошади на лугах,

Тех, которых сегодня нету.

Аэродромный пёс лижет лапу

Нам бы рвануть с ним на юго-запад.

Он притащил бы стоптанный тапок

С левой твоей ноги.

Что бы с неё ты не вставала,

И никогда не уставала,

И чтобы любовь нас здесь согревала

На широте пурги.

На моей бритой голове

Тает снег как на батареях.

— Здравствуй плюшевый мой медведь,

Ты вернулся, целуй скорее.

Брошу на пол дары волхвов,

И пропахший бензином свитер.

Не хочу ни вина, ни слов,

Мы зимою сегодня квиты.

Припев:

Ах, зима ти моя зима

І молюся я на промінь сонця.

Шапки сніжні на будинках,

І замерзла вода у колодязі.

Але гарячим твоїм губам

Не по чому холод холоду.

Зиму разом зі мною з розуму

Зводить погляд твій і теплий голос.

Довго не бачилися, було мені туго

Лопнули струни разом із попругою.

Але вовки не зачепили кращого друга

У темному лісі глухому.

Місяць у завірюхах — це вже занадто.

Привіт мій милий плюшевий ведмедик.

У двері постукаю, ти відразу почуєш,

В теплий веди свій дім.

Ми-восьмі стоять і чекають,

Як завжди, дефіцит погоди.

Подзвоню тобі, розбуджу,

Ну які там наші роки?

Відіспимося ще в стогах.

Дуне вітер, настане літо,

Чекає нас коні на луках,

Тих, яких сьогодні нема.

Аеродромний пес лиже лапу

Нам би рвонути з ним на південний захід.

Він притягнув би стоптаний тапок

З лівої ноги твоєї.

Що б з неї ти не вставала,

І ніколи не втомлювалася,

І щоб кохання нас тут зігрівало

На широті пурги.

На моїй голеній голові

Тане сніг як на батареях.

— Привіт плюшевий мій ведмідь,

Ти повернувся, цілуй швидше.

Кину на підлогу дари волхвів,

І пропахлий бензином светр.

Не хочу ні вина, ні слів,

Ми взимку сьогодні квіти.

Приспів: