Жираф-альбинос - Александр Розенбаум

Белый, белый жираф

Белым вороном жил,

По пустынной саванне печально бродил,

И никто из сородичей с ним не дружил,

С ним никто не дружил.

Разве он виноват

В том, что он альбинос,

В том, что грустно поник

Над землей длинный нос.

Издевались над ним,

Доводили до слез,

Альбинос, альбинос.

Плачет наш жираф много лет,

«Кто же, кто же мне поможет

Покрасить мою кожу в шоколадный цвет,

В шоколадный цвет, в шоколадный цвет?»

Бедный, бедный жираф от тоски похудел,

На уме лишь одно: «Что с того, что я бел?»

Но никто на вопрос отвечать не хотел,

Потому, что он бел.

Так и жил бы изгой в окружении зла,

Если б мимо него как-то раз не прошла

Молодая жирафа, стройна и бела.

Вот такие дела.

Білий, білий жираф

Білим вороном жив,

По пустинній савані сумно блукав,

І ніхто з родичів з ним не дружив,

З ним ніхто не дружив.

Хіба він винен

У тому, що він альбінос,

У тому, що сумно поник

Над землею довгий ніс.

Знущалися з нього,

Доводили до сліз,

Альбінос, Альбінос.

Плаче наш жираф багато років,

«Хто ж, хто ж мені допоможе

Пофарбувати мою шкіру в шоколадний колір,

В шоколадний колір, в шоколадний колір?»

Бідний, бідний жираф від туги схуд,

На розумі лише одне: «Що з того, що я біл?»

Але хто на питання відповідати не хотів,

Тому, що він білий.

Так і жив би ізгою в оточенні зла,

Якщо б повз нього якось не пройшла

Молода жирафа, струнка і біла.

Ось такі справи.