Всё поймёшь ты, Париж - Александр Розенбаум

Всё поймёшь ты, Париж,

И, Нью-Йорк, мне прости,

Я вас видел, вашу музыку слушал.

Но эту песню пишу

На кабацкий мотив,

Чтоб согреть чьи-то блудные души.

Чтоб согреть чьи-то блудные души.

Одинаково всё:

И походка, и масть,

Всё как там, только в сто раз дешевле.

С негритянским акцентом —

Про русскую мать

И с прононсом — о русской деревне.

И с прононсом поют деревне.

Кто-то — бард, кто-то — панк,

Кто-то — вдруг шансонье.

Нынче рокеры модными стали.

Пусть поют, дай им Бог,

Только жили бы те,

Гуслярами когда-то их звали.

Гуслярами когда-то их звали.

При косе — про коней

И романс — при серьге.

Боже, где ж вы, мужчины России?!

Бабы нынче правы:

Лучше сдохнуть в тоске,

Чем быть сильной при вашем бессилье.

Чем быть сильной при вашем бессилье.

Всё поймёшь ты, Париж,

И, Нью-Йорк, мне прости,

Я вас видел, вашу музыку слушал.

Но эту песню пишу

На кабацкий мотив,

Чтоб согреть чьи-то блудные души.

Чтоб согреть чьи-то блудные души.

Все зрозумієш ти, Париж,

І, Нью-Йорк, мені вибач,

Я вас бачив, вашу музику слухав.

Але цю пісню пишу

На кабацький мотив,

Щоб зігріти чиїсь блудні душі.

Щоб зігріти чиїсь блудні душі.

Все одно:

І хода, і мість,

Все як там, тільки в сто разів дешевше.

З негритянським акцентом —

Про російську матір

І з прононсом — про російське село.

І з прононсом співають селі.

Хтось — бард, хтось — панк,

Хтось — раптом шансоння.

Нині рокери модними стали.

Нехай співають, дай їм Бог,

Тільки жили би ті,

Гуслярами колись їх звали.

Гуслярами колись їх звали.

При косі — про коней

І романс — при сережці.

Боже, де ж ви, чоловіки Росії?!

Баби нині мають рацію:

Краще здохнути в тузі,

Чим бути сильним при вашому безсиллі.

Чим бути сильним при вашому безсиллі.

Все зрозумієш ти, Париж,

І, Нью-Йорк, мені вибач,

Я вас бачив, вашу музику слухав.

Але цю пісню пишу

На кабацький мотив,

Щоб зігріти чиїсь блудні душі.

Щоб зігріти чиїсь блудні душі.