Возвращение - Александр Розенбаум

Открылась дверь, и я в момент растаял

В прекрасной паре глаз бездонной глубины.

Диванчик плюш, болванчик из Китая

И опахало неизвестной мне страны.

Диванчик плюш, болванчик из Китая

И опахало неизвестной мне страны.

Я на окне задёрнул занавеску -

Пусть смотрят на цветы, кому какое что.

И ей сказал: "Послушайте, принцесска,

Я был бы очень Вам обязан, сняв пальто".

И ей сказал: "Послушайте, принцесска,

Я был бы очень Вам обязан, сняв пальто".

И в этот миг она меня узнала

И прошептала тихо: "Нет, не может быть..."

И, вероятно, в обморок упала б,

Но я успел её роскошный бюст ловить.

И, вероятно, в обморок упала б,

Но я успел её роскошный бюст ловить.

Ты помнишь, Муся, когда учились в школе,

Я с кистенём тебя до дома провожал

И для тебя, век не видать мне воли,

У Двойры булочки с изюмом воровал.

И для тебя, век не видать мне воли,

У Двойры булочки с изюмом воровал.

Куда ж ты, Муся?

Ещё не всё я вспомнил,

Когда твой папа в "яму" сел, его я спас.

Я взял ломбард, а он, такая погань,

Тебя извозчиком отправил в Арзамас.

Я взял ломбард, а он, такая погань,

Тебя извозчиком отправил в Арзамас.

Я эти дни не знаю, где скитался,

Но я нашёл тебя, ведь я тебя искал,

А ты, пока я в зоне надрывался,

Мой кровный, Муся, проживала капитал.

А ты, пока я в зоне надрывался,

Мой кровный, Муся, проживала капитал.

Ну, вот и всё.

Теперь ты можешь плакать.

Пришла пора за всё платить по векселям,

Мне негде жить, и я хочу, чтоб маклер - дядя Изя -

Твой уголок на два похуже разменял.

Мне негде жить, и я хочу, чтоб маклер - дядя Изя -

Твой уголок на два похуже разменял.

А если нет, мне будет очень больно,

И я, наверное, с ума сойду от слёз,

Когда тебя пришлют на двор на школьный

Всю в белом и в венках из хризантем и роз.

Когда тебя пришлют на двор на школьный

Всю в белом и в венках из хризантем и роз.

Відчинилися двері, і я в момент розтанув

У чудовій парі очей бездонної глибини.

Диван плюш, бовдур з Китаю

І опахало невідомої мені країни.

Диван плюш, бовдур з Китаю

І опахало невідомої мені країни.

Я на вікні задернув фіранку -

Нехай дивляться на квіти, кому що.

І їй сказав: "Послухайте, принцеска,

Я був би вам дуже зобов'язаний, знявши пальто».

І їй сказав: "Послухайте, принцеска,

Я був би вам дуже зобов'язаний, знявши пальто».

І цієї миті вона мене дізналася

І прошепотіла тихо: "Ні, не може бути..."

І, мабуть, непритомність впала б,

Але я встиг її розкішний бюст ловити.

І, мабуть, непритомність впала б,

Але я встиг її розкішний бюст ловити.

Ти пам'ятаєш, Мусю, коли навчалися у школі,

Я з кистенем тебе додому проводжав

І тобі, вік не бачити мені волі,

У Двойри булочки із ізюмом крав.

І тобі, вік не бачити мені волі,

У Двойри булочки із ізюмом крав.

Куди ж ти, Мусю?

Ще не все я згадав,

Коли твій тато в яму сів, його я врятував.

Я взяв ломбард, а він, така погань,

Тебе візником відправив до Арзамаса.

Я взяв ломбард, а він, така погань,

Тебе візником відправив до Арзамаса.

Я ці дні не знаю, де поневірявся,

Але я знайшов тебе, адже я тебе шукав,

А ти, доки я в зоні надривався,

Мій кревний, Мусю, проживала капітал.

А ти, доки я в зоні надривався,

Мій кревний, Мусю, проживала капітал.

Ну от і все.

Тепер ти можеш плакати.

Настав час за все платити за векселями,

Мені нема де жити, і я хочу, щоб маклер - дядько Ізя -

Твій куточок на два гірше розміняв.

Мені нема де жити, і я хочу, щоб маклер - дядько Ізя -

Твій куточок на два гірше розміняв.

А якщо ні, мені буде дуже боляче,

І я, напевно, збожеволію від сліз,

Коли тебе надішлють на двір на шкільний

Всю у білому та у вінках із хризантем та троянд.

Коли тебе надішлють на двір на шкільний

Всю у білому та у вінках із хризантем та троянд.