Воспоминание о прошлом - Александр Розенбаум

Ох, и стерва ты, Маруся, ну, и стерва!

Третий год мне, п*дла, действуешь на нервы.

Надоело мне с тобою объясняться,

Даже кошки во дворе тебя боятся.

Что ни утро — всё на кухне морду мажешь,

Словно лошадь цирковая — вся в плюмаже;

Да, ты и слова-то такого не слыхала.

Я б убил тебя давно, да, денег мало.

И мамку ты мою сжила со свету,

Я б убил тебя давно, да денег нету.

А маманя — чистый ангел, да, и только,

Умудрилась-то прожить с тобою столько!

Ох, ославила ты, тв*рь, меня в народе,

Кореша ко мне футбол смотреть не ходят.

И во всём микрорайоне ходят слухи,

Что подруги твои, Маня, потаскухи.

Ох, и стерва ты, Маруся, ну, и стерва!

Но схороню тебя я первый, ты поверь мне!

И закопаю на далёкой стороне,

Чтоб и после смерти ты не пахла мне.

Ох, і стерво ти, Марусю, ну, і стерво!

Третій рік мені, пдла, дієш на нерви.

Набридло мені з тобою пояснюватись,

Навіть кішки у дворі тебе бояться.

Що ні ранок— все на кухні морду мажеш,

Немов кінь цирковий— весь у плюмажі;

Так, ти і слова такого не чула.

Я вбив тебе давно, так, грошей мало.

І мамку ти мою зжила зі світу,

Я тебе вбив тебе давно, так грошей немає.

А маманя — чистий ангел, так, і тільки,

Умудрилася прожити з тобою стільки!

Ох, ославила ти, твір, мене в народі,

Кореша до мене футбол дивитися не ходять.

І в всьому мікрорайоні ходять чутки,

Що подруги твої, Маня, шльондри.

Ох, і стерво ти, Марусю, ну, і стерво!

Але поховаю тебе я перший, ти повір мені!

І закопаю на далекому боці,

Щоб і після смерті ти не пахла мені.