Воспоминание о будущем - Александр Розенбаум

Прохудилися карманы, да, зашить их некому,

Вот и шляюсь в стельку пьяный, бегаю от зеркала.

Даже рупь не держится ни в руках, ни в присказке,

А где-то жизнь вертится, далеко ли, близко ли.

За горою, за морем — где ж ты, суматошная?

А в тихой моей заводи черти дохнут — тошно им.

Седина ли в бороду, бес в ребро — нет разницы.

Стали люди гордыми в будни и по праздникам.

Стали люди грамотны, десять классов каждому,

А если меньше — сраму-то, грамотные граждане!

А вот помню, в коммуналке мы, Новый год — всем обществом,

Закусь, водка — жалко ли, по имени, по отчеству.

А нынче двери крепкие, всё глазки с цепочками,

Что там твоей крепости — связь тире да точками.

Спички вышли давеча, я вниз-вверх по лестнице —

Что в питомник лающий, думал, кто-то взбесится.

Я к ларьку: мамаша, мол, спичек дай без очереди.

А она в ответ: «Давай, пошёл, тоже мне, сыночечек!»

Так вот и наладились: от горшка да к дизелю,

А всё веселье в радио да и по телевизору.

А знаете, как хочется, чтоб по-человечески:

По имени, по отчеству, ну, в общем, по-отечески!

Прохудилися кишені, так, зашити їх нікому,

От і шляюся в устілку п'яний, бігаю від дзеркала.

Навіть руп не тримається ні в руках, ні в приказці,

А десь життя крутиться, далеко, чи близько.

За горою, за морем — де ж ти, метушня?

А в тихій моїй затоці чорти дихнуть — нудно їм.

Сивина чи в бороду, біс в ребро – немає різниці.

Стали люди гордими в будні і святами.

Стали люди грамотні, десять класів кожному,

А якщо менше — сорому, грамотні громадяни!

А ось пам'ятаю, у комуналці ми, Новий рік — усім суспільством,

Закусь, горілка — шкода лі, на ім'я, по батькові.

А нині двері міцні, всі очі з ланцюжками,

Що там твоєї фортеці — зв'язок тире та крапками.

Сірники вийшли недавно, я вниз-вгору по сходи —

Що в розплідник гавкаючий, думав, хтось розлютується.

Я к ларьку: матуся, мовляв, сірник дай без черги.

А вона у відповідь: «Давай, пішов, теж мені, синочечко!»

Так от і налагодилися: від горщика до дизеля,

А всі веселощі в радіо та і по телевізору.

А знаєте, як хочеться, щоб по-людськи:

За ім'ям, по батькові, ну, загалом, по-батьківському!