Вальс тридцать седьмого года - Александр Розенбаум

На дорогу, что вдали от Неглинки,

Пролилась ко мне музыка синим дождём.

Ради Бога, не снимайте пластинки,

Этот вальс танцевали мы в тридцать седьмом.

На три счёта вьюга кружит ночами,

На три счёта передёрнут затвор.

Забываю… Это было не с нами…

На три счёта звездой догорает костёр.

Вальс старинный обнимает за плечи —

Помнят всё огрубелые руки мои:

Помнят тёплый можжевеловый вечер,

Как звучала в нём музыка нашей любви…

Вальс разлуки по стране носит письма.

К сожалению, в них обратного адреса нет.

И летают по земле наши мысли,

И летает по всем лагерям вальс надежд…

На дорогу, что вдали от Неглинки,

Пролилась ко мне музыка синим дождём…

Ради Бога, не снимайте пластинки,

Этот вальс танцевали мы в тридцать седьмом.

На дорогу, що далеко від Неглинки,

Пролилася до мене музика синім дощем.

Заради Бога, не знімайте платівки,

Цей вальс танцювали ми в тридцять сьомому.

На три рахунки завірюха кружляє ночами,

На три рахунки пересмикнути затвор.

Забуваю… Це було не нами…

На три рахунки зіркою догорає багаття.

Вальс старовинний обіймає за плечі

Пам'ятають усі огрубілі руки мої:

Пам'ятають теплий ялівцевий вечір,

Як звучала в ньому музика нашого кохання…

Вальс розлуки по країні носить листи.

На жаль, у них зворотної адреси немає.

І літають по землі наші думки,

І літає по всім таборах вальс надій...

На дорогу, що далеко від Неглинки,

Пролилася до мене музика синім дощем…

Заради Бога, не знімайте платівки,

Цей вальс танцювали ми в тридцять сьомому.