Утро осеннее - Александр Розенбаум

Осень печальных красок палитру

Лету готовит в светлую грусть.

Мокрой ладонью ты слёзы не вытрешь,

Разве что станет преснее их вкус.

Мокрой ладонью ты слёзы не вытрешь,

Разве что станет преснее их вкус.

Ели и сосны, мох пожелтевший,

Мёрзлая морось свинцовых дождей,

Белый журавль, вдаль улетевший,

День стал короче, а годы ясней.

Мокрый журавль, вдаль улетевший,

День стал короче, а годы ясней…

И во сне

Выпадет первый снег,

Выпадет первый снег.

Скрюченных яблонь поздние дети

Падают утром в твой грешный подол.

Топит ведро хулиганистый ветер

В склизком колодце со ржавой водой.

Топит ведро хулиганистый ветер

В склизком колодце со ржавой водой.

Шалью укроешь зябкие плечи,

Вспомнишь и молодость ты, и любовь.

Сидя у печки, ран не излечишь,

Разве что станет тупее их боль.

Сидя у печки, ты ран не излечишь,

Разве что станет тупее их боль.

И во сне

Выпадет первый снег,

Выпадет первый снег.

Осень печальных красок палитру

Лету готовит в светлую грусть,

Мокрой ладонью ты слёзы не вытрешь,

Разве что станет преснее их вкус.

Осінь сумних фарб палітру

Літу готує у світлий смуток.

Мокрою долонею ти сльози не витріш,

Хіба що стане прісніше їхній смак.

Мокрою долонею ти сльози не витріш,

Хіба що стане прісніше їхній смак.

Ялинки і сосни, мох пожовклий,

Мерзла мряка свинцевих дощів,

Білий журавель, вдалину,

День став коротшим, а роки ясніше.

Мокрий журавель, вдалину,

День став коротшим, а роки яснішими...

І у сні

Випаде перший сніг,

Випаде перший сніг.

Скручені яблунь пізні діти

Падають уранці у твій грішний поділ.

Топить цебро хуліганистий вітер

У слизькому колодязі з іржавою водою.

Топить цебро хуліганистий вітер

У слизькому колодязі з іржавою водою.

Шаллю вкриєш зябкі плечі,

Згадаєш і молодість ти, і любов.

Сидячи біля печі, ран не вилікуєш,

Хіба що стане тупіший їхній біль.

Сидячи біля печі, ти ран не вилікуєш,

Хіба що стане тупіший їхній біль.

І у сні

Випаде перший сніг,

Випаде перший сніг.

Осінь сумних фарб палітру

Літу готує у світлий смуток,

Мокрою долонею ти сльози не витріш,

Хіба що стане прісніше їхній смак.