Умница - Александр Розенбаум

Какая разница в том, что со мною было?

И где меня три дня, как облачко, носило?

Я так люблю, когда меня не ждут…

Да, я гулял и спать ложился очень поздно,

Зато я в небе сосчитал почти все звезды,

Я и сейчас зашел на пять минут,

Душою там, а телом тут.

Умница!

Ах, мама, что она за умница!

Hе брани — она меня домой гнала.

И я пошел бы, да забыл названье улицы,

Где сына своего ты родила.

Какая разница в том, что со мною было?

Луна меня по света ниточке водила,

И я смеялся, пьяный и шальной.

Мяучил кот, и чья-то форточка скрипела,

Я струны рвал и пел — кому какое дело?

Лишь бы дожить до зорьки золотой,

Когда она пойдет домой.

Какая разница в том, что со мною было?

Где мне проказница моя постель стелила?

Что за девчонка, эта теплая весна!

Мы целовались с ней с утра и до заката,

Вокруг цвела сирень и густо пахло мятой,

В садах, где южная стрекочет тишина,

Черешня спелая вкусна.

Умница!

Ах, мама, что она за умница!

Hе брани — она меня домой гнала.

И я пошел бы, да забыл названье улицы,

Где сына своего ты родила.

Яка різниця в тому, що зі мною було?

І де мене три дні, як хмарка, носило?

Я так люблю, коли мене не чекають…

Так, я гуляв і спати лягав дуже пізно,

Зате я в небі порахував майже всі зірки,

Я і зараз зайшов на п'ять хвилин,

Душою там, а тілом тут.

Розумниця!

Ах, мамо, що вона за розумниця!

Не бранні вона мене додому гнала.

І я пішов би, так забув назву вулиці,

Де сина свого ти народила.

Яка різниця в тому, що зі мною було?

Місяць мене по світла ниточці водила,

І я сміявся, п'яний і шалений.

М'ячив кіт, і чиясь кватирка рипіла,

Я струни рвав і спів — кому яке діло?

Лише би дожити до зірки золотої,

Коли вона піде додому.

Яка різниця в тому, що зі мною було?

Де мені пустунка моя ліжко стелила?

Що за дівчинка, ця тепла весна!

Ми цілувалися з неї з ранку і до заходу сонця,

Навколо цвіла бузок і густо пахло м'ятою,

У садах, де південна цвіркоче тиша,

Черешня стигла смачна.

Розумниця!

Ах, мамо, що вона за розумниця!

Не бранні вона мене додому гнала.

І я пішов би, так забув назву вулиці,

Де сина свого ти народила.