Три сестры - Александр Розенбаум

Жили-были три сестрицы:

Подлость, Зависть и Бездарность,

Друг без друга не могли ни есть, ни спать.

Коль одной добро приснится,

Просыпаются в кошмарах

Две других, чтоб вместе ночку скоротать.

Отлучилась как-то Подлость,

Разродилась Одарённость,

Что с трудом под старой лестницей жила,

А Бездарь трогала аккорды,

Ненавистные влюблённым,

Отраженьем заполняя зеркала.

Зависть — средняя девчонка,

Заплетая косы старшей,

Вдруг спросила, грудью волосы задев:

— Правда ль, милая сестрёнка,

Что у младшенькой у нашей

Появился новый хахаль — Беспредел?

Говорят, такой красавец.

Что ж она не познакомит?

Не чужие мы ей, всё-таки родня.

Да и завидно — я Зависть, —

Скулы сводит, зубы ломит,

В общем, нервы истрепались у меня.

Отвечала Бездарь тихо,

Злую рифму подбирая,

Говорила своим косным языком:

— Вот ты глупая чувиха,

Ничего не понимаешь:

С Беспределом мы чудесно заживём.

Но мне не потянуть супругой

В столь изысканных одеждах,

А с тобой и до тюрьмы не далеко.

Станет нам он лучшим другом,

Подлость быть умеет нежной,

Будет делать всё она его рукой.

Так в изысканной беседе

Без особого унынья

До утра девицы время провели.

До шекспировских трагедий

Далеко, как до луны, им,

Но открылась дверь, и в комнату вошли.

Беспредел — ну чисто урка,

Громыхая каблуками,

Произнёс, целуя младшую сестру:

— Одарённость сдали в «дурку»,

Плод на дне, на шее камень,

И прикован к батарее Честный Труд.

Жили-были три сестрицы:

Подлость, Зависть и Бездарность,

Друг без друга не могли ни есть, ни спать.

Коль одной добро приснится,

Просыпаются в кошмарах

Две других, чтоб вместе ночку скоротать.

Беспредел — ну чисто урка,

Всё грохочет каблуками,

Всё целует, сука, младшую сестру.

Одарённость сдал он в «дурку»,

Плод на дне, на шее камень,

И прикован к батарее Честный Труд.

Жили-були три сестриці:

Підлість, Заздрість і Безвірність,

Друг без друга не могли ні є, ні спати.

Коли одній добро насниться,

Прокидаються у кошмарах

Дві інші, щоб разом нічку скоротати.

Відлучилася якось Підлість,

Розродилася Обдарованість,

Що з працею під старими сходами жила,

А Бездар чіпала акорди,

Ненависні закоханим,

Віддзеркаленням заповнюючи дзеркала.

Заздрість - середнє дівчисько,

Заплітаючи коси старшої,

Раптом запитала, чи грудьми волосся зачепила:

— Правда, мила сестричка,

Що у молодшенькою у нашій

З'явився новий хахаль — Беззаконня?

Кажуть, такий красень.

Що ж вона не познайомить?

Не чужі ми їй, все-таки рідні.

Так і завидно — я Заздрість, —

Вилиці зводить, зуби ломить,

Загалом, нерви витріпалися у мене.

Відповідала Бездар тихо,

Злу риму підбираючи,

Говорила своєю відсталою мовою:

— Ось ти дурна чувиха,

Нічого не розумієш:

З Безмежжям ми чудово заживемо.

Але мені не потягнути дружиною

У настільки вишуканому одязі,

А з тобою і до в'язниці не далеко.

Стане нам він найкращим другом,

Підлість бути вміє ніжною,

Робитиме все вона його рукою.

Так у вишуканій бесіді

Без особливої ​​смутку

До ранку дівиці час провели.

До шекспірівських трагедій

Далеко, як до місяця, їм,

Але відчинилися двері, і в кімнату увійшли.

Беззаконня - ну чисто урка,

Громкаючи підборами,

Вимовив, цілуючи молодшу сестру:

— Обдарованість здали в «дурку»,

Плід на дні, на ший камінь,

І прикутий до батареї Чесна Праця.

Жили-були три сестриці:

Підлість, Заздрість і Безвірність,

Друг без друга не могли ні є, ні спати.

Коли одній добро насниться,

Прокидаються у кошмарах

Дві інші, щоб разом нічку скоротати.

Беззаконня - ну чисто урка,

Все гуркотить підборами,

Все цілує, сука, молодшу сестру.

Обдарованість здав він у «дурку»,

Плід на дні, на ший камінь,

І прикутий до батареї Чесна Праця.