Транссибирская магистраль - Александр Розенбаум

Как на озере таежном заревел олень,

Как на просеке лесной закричал удод.

Не летают самолеты по стране моей,

А сибирские просторы не для поездов!

На расхристанный вокзал подают состав,

И, как водится, цепляют «столыпинский»,

А в вагонах на Руси испокон, как встарь,

Есть всегда с кем переспать да и выпить с кем!

Проводница дружит с пивом и с веником,

Да не дают спокойно спать полустанки ей.

Превратились несуны в коробейников,

Завалили все купе «самобранками».

И вся страна кишмя кишит иностранцами,

А цереушники гуляют по-черному,

Ведь все секретные заводы на станциях,

А в чертежи у баб селедка завернута.

Развлекается страна анекдотами,

Только странно, что-то нет их про Ельцина.

«Россиянин, понимаешь, работает,

А шахтеры все садятся на рельсы нам!»

И стоим мы посреди Евразии,

Беляши жуем, болеем желудками.

Да что ж ты, сила, нас, нечистая, сглазила?

Ну почему ты к нам такая нечуткая?

Заглянула бы в седьмой лучше, старая,

Оказала бы ты нам помощь скорую.

Возвращается к маманям из армии,

Молодая неразумная поросль.

Я стою один в прокуренном тамбуре,

В серый цвет меланхолично покрашенном.

А на перроне лейтенант жует гамбургер —

Ну, котлету, значит, с хлебом, по-нашему!

Как на озере таежном заревел олень,

Как на просеке лесной закричал удод.

Не летают самолеты по стране моей,

А сибирские просторы не для поездов!

Як на озері тайговому заревів олень,

Як на просіку лісової закричав удод.

Не літають літаки по моїй країні,

А сибірські простори не для поїздів!

На розхристаний вокзал подають склад,

І, як водиться, чіпляють «столипінський»,

А в вагонах на Русі споконвіку, як старі,

Є завжди з ким переспати та і випити з ким!

Провідниця дружить з пивом і з віником,

Так не дають спокійно спати півстанки їй.

Перетворилися несуни на коробейників,

Завалили усі купе «самобраками».

І вся країна кишмя кишить іноземцями,

А церевушники гуляють по-чорному,

Адже всі секретні заводи на станціях,

А в креслення у баб оселедець загорнутий.

Розважається країна анекдотами,

Тільки дивно, щось немає їх про Єльцина.

«Росіянин, розумієш, працює,

А шахтарі всі сідають на рейки нам!»

І стоимо ми посеред Євразії,

Біляші жуємо, хворіємо на шлунки.

Що ж ти, сила, нас, нечиста, зурочила?

Ну чому ти до нас така нечутлива?

Зазирнула би в сьомий краще, стара,

Надала би ти нам допомогу швидку.

Повертається до маманів з армії,

Молода нерозумна поросль.

Я стою один у прокуреному тамбурі,

У сірий колір меланхолійно пофарбований.

А на пероні лейтенант жує гамбургер —

Ну, котлету, значить, з хлібом, по-нашому!

Як на озері тайговому заревів олень,

Як на просіку лісової закричав удод.

Не літають літаки по моїй країні,

А сибірські простори не для поїздів!